Європейський комітет зі стандартизації — Вікіпедія

Європейський комітет зі стандартизації
англ. European Committee for Standardization
фр. Comité Européen de Normalisation
нім. Europäisches Komitee für Normung
АбревіатураCEN(фр.)
Типjuledd[1]
неприбуткова організація[2]
regional standards organisationd
Засновано1961[2][3]
Галузьтехнічні стандарти Швейцаріїd
Країна Бельгія
Штаб-квартираБрюссель
Членство33 країни
Офіційні мовианглійська, французька, німецька
ПрезидентFriedrich Smaxwil
Вебсайт: cencenelec.eu
   члени
   асоційовані члени
   партнери

Європе́йський коміте́т зі стандартиза́ції (фр. Comité Européen de Normalisation, CEN) — міжнародна неприбуткова організація, основною метою якої є сприяння розвитку торгівлі товарами та послугами через розробку та запровадження європейських стандартів (євронорм, EN).

Поруч з цим CEN сприяє спільному застосуванню в країнах-членах міжнародних стандартів ISO та IEC. На цьому базується один з найважливіших принципів роботи CEN — обов'язкове використання міжнародних стандартів ISO, як основи для розробки євронорм або доповнення тих результатів, які вже досягнуті в ISO. Наприклад, так були затверджені європейські стандарти серії 29000, що по суті є стандартами ISO 9000, і які були прийняті так званим «методом обкладинки».

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Європейський комітет зі стандартизації (до 1970 р. — Європейський комітет з координації стандартів) було засновано в 1961 р. на засіданні представників Європейської економічної спільноти (ЄЕС) та Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA). Датою офіційного створення організації в сучасному вигляді вказується 30 жовтня 1975 року. CEN є офіційно визнаним органом зі стандартизації в Європейському Союзі (ЄС); іншими офіційними органами зі стандартизації є Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці (CENELEC) та Європейський інститут телекомунікаційних стандартів (ETSI)[4][5].

Члени

[ред. | ред. код]

Станом на 2012 рік членами CEN є всі члени ЄС: Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Данія, Естонія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція; три члени EFTA: Ісландія, Норвегія, Швейцарія та дві інших країни: Хорватія, Туреччина.[6]

Асоційованими членами є Албанія, Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Боснія і Герцоговина, Єгипет, Грузія, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Північна Македонія, Молдова, Чорногорія, Марокко, Сербія, Туніс, Україна.[7]

Партнерами є Австралія, Монголія.[8]

Структура та організація роботи

[ред. | ред. код]

Найвищий орган CEN — Генеральна асамблея, в яку входять представники національних організацій з стандартизації, державні органи країн-членів CEN, а також EEC i EFTA. Генеральна асамблея вибирає Адміністративну раду, яка серед інших має такі основні функції:

  • встановлює правила і способи застосування національних стандартів і міжнародних стандартів при розробці євронорм;
  • визначає можливість прямого використання національного стандарту або міжнародного нормативного документа як європейського стандарту;
  • координує роботи з національної стандартизації в межах регіону.

Політика в галузі стандартизації визначається в CEN колегією директорів — представників національних організацій і затверджується Генеральною асамблеєю. Технічна робота з стандартизації в організації виконується технічними комітетами, діяльність яких координує Технічне бюро.

Європейські стандарти та стандарти Європейського комітету зі стандартизації в електротехніці (CENELEC) повинні обов'язково застосовуватися на національному рівні в країнах-членах CEN. Відповідно євронорма має статус національного стандарту й виключає застосування будь-якого іншого стандарту, що суперечить їй.

Прийнятий CEN європейський стандарт видається в двох варіантах: як євронорма і як національний стандарт в країнах-членах CEN. В другому випадку стандарт може містити додатки для рекомендацій і пояснень, які сприяють його розумінню і застосуванню. Крім європейських стандартів, CEN також розглядає й приймає документи з гармонізації (HD), попередні (тимчасові) стандарти (ENV) та звіти CEN/CENELEC. Ці документи спрямовані на ліквідацію технічних бар'єрів в торгівлі, на прискорення впровадження прогресивних технічних вимог у виробництво нових товарів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://ec.europa.eu/growth/single-market/european-standards/key-players_en
  2. ↑ а б https://webgate.ec.europa.eu/fpfis/mwikis/idabc-camss/index.php?title=Special:Pdfprint&page=Evaluation_of_Ten_Standard_Setting_Organizations_with_Regard_to_Open_Standards,_CEN
  3. ↑ Wenzlhuemer R. http://ieg-ego.eu/en/threads/transnational-movements-and-organisations/internationalism/roland-wenzlhuemer-the-history-of-standardisation-in-europe — 2010.
  4. ↑ Council Directive 83/189/EEC of 28 March 1983 laying down a procedure for the provision of information in the field of technical standards and regulations [Архівовано 29 вересня 2012 у Wayback Machine.]. Official Journal of the European Communities. April 26, 1983. This directive only recognises CEN and CENELEC as European standards institutions. Процитовано 2009-04-27.
  5. ↑ See Annex 1 of Directive 98/34/EC of the European Parliament and of the Council of 22 June 1998 laying down a procedure [Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.]. Official Journal of the European Communities. July 21, 1998. Процитовано 2009-04-27.
  6. ↑ CEN members. Cen.eu. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 27 серпня 2012. [Архівовано 2013-08-23 у Wayback Machine.]
  7. ↑ CEN affiliates. Cen.eu. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 27 серпня 2012. [Архівовано 2013-09-14 у Wayback Machine.]
  8. ↑ CEN partner standardization bodies. Cen.eu. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 27 серпня 2012.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Європейський_комітет_зі_стандартизації&oldid=44042991