Єржиковський Сергій Миколайович — Вікіпедія

Сергій Миколайович Єржиковський
Народження23 березня 1895(1895-03-23)
Вільно
Смерть15 грудня 1989(1989-12-15) (94 роки)
 Київ
КраїнаСРСР СРСР
НавчанняКиївський художній інститут
Діяльністьхудожник
Відомі учніАвраменко Василь Кузьмович Редагувати інформацію у Вікіданих, Янін Анатолій Олександрович Редагувати інформацію у Вікіданих, Лящук Тимофій Андрійович Редагувати інформацію у Вікіданих, Кохан Кузьма Федорович Редагувати інформацію у Вікіданих, Голованов Володимир Федорович Редагувати інформацію у Вікіданих, Дев'янін Анатолій Михайлович Редагувати інформацію у Вікіданих, Тюха Іван Андрійович Редагувати інформацію у Вікіданих, Григор'єва Галина Сергіївна Редагувати інформацію у Вікіданих, Климонов Володимир Тимофійович Редагувати інформацію у Вікіданих, Нестеренко Микола Васильович Редагувати інформацію у Вікіданих, Семенко Олександр Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих, Компанієць-Киянченко Надія Дмитрівна Редагувати інформацію у Вікіданих, Ладиженський Беніамін Хаїмович Редагувати інформацію у Вікіданих, Овчинникова Олена Василівна Редагувати інформацію у Вікіданих, Олійник Олексій Петрович Редагувати інформацію у Вікіданих, Максименко Олександр Григорович Редагувати інформацію у Вікіданих, Холоменюк Іван Олександрович Редагувати інформацію у Вікіданих і Булавицький Олекса Васильович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленНаціональна спілка художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗванняЗаслужений художник УРСР
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани»

Сергій Миколайович Єржико́вський (нар. 23 березня 1895, Вільно — пом. 15 грудня 1989, Київ) — український радянський живописець і графік. Член Спілки художників України з 1938 року. Чоловік Н. Котек і батько О. Єржиковського[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 11 (23) березня 1895(18950323) року у місті Вільно (тепер Вільнюс, Литва). Брав участь у Першій світовій війні. 1928 року закінчив Київський художній інститут (майстерня Ф. Кричевського).

У 19291931 роках працював викладачем у Київській художньо-індустріальній школі, у 19311935 роках — у Харківському поліграфічному інституті, а у 19331935 роках — у Харківському художньому інституті; у 19351941 роках — у Київському художньому інституті. Брав участь у Другій світовій війні. З 1946 по 1969 рік знову у Київському художньому інституті (від 1947 року — професор кафедри живопису і композиції).

Від 1928 року брав участь у мистецьких виставках.

Помер в Києві 15 грудня 1989 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Основна галузь – реалістичний жанровий живопис. Автор сюжетно-тематичних картин на історичну тематику, баталістичних творів, жанрових полотен, ліричних пейзажів. У портретах відтворював душевні стани та індивідуальні характери; у лапідарних композиціях з особливою виразністю моделював класичні форми[1].

Окремі роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Донецькому художньому музеї[1].

Картини:

  • «Автопортрет із дружиною» (1928);
  • «Дроворуби» (1928);
  • «Автопортрет» (1929);
  • «Шахтарська зміна» (1930);
  • «На будівництві» (1931);
  • «Окопна правда» (1932);
  • «Преміювання колгоспників» (1933);
  • «Художниця Н. Котек» (1934; 1946);
  • «Любов» (1935);
  • «Юні авіамоделісти» (1937);
  • «Зустріч Т. Шевченка та М. Щепкіна у Нижньому Новгороді» (1939);
  • «Син» (1939);
  • «Співак М. Донець» (1940);
  • «В. Ленін» (1940);
  • «Т. Шевченко і М. Щепкін» (1940);
  • «Командир полку Ф. Заярний» (1943);
  • «Ніночка» (1946);
  • «Артилеристи під Сталінградом» (1946);
  • «У Сталінграді» (1947);
  • «Герой Радянського Союзу В. Демидов» (1947);
  • «У передгір’ї Карпат» (1948);
  • «Гуцул» (1948);
  • «Розбурхані хмари» (1949);
  • «В. І. Ленін та Н. К. Крупська у Татрах серед гуралів» (1951—1952);
  • «І. Ситник» (1955);
  • «Ранок над Дніпром» (1957);
  • «І. Беклемішева» (1957);
  • «Русява дівчина» (1959);
  • «Сумний лист» (1962);
  • «Тетянка» (1965);
  • «О. Шовкуненко» (1970);
  • «Т. Шевченко» (1970);
  • «Лікар Ф. Богданов» (1974);
  • «Портрет комбайнера Д. С. Остапенка» (1975);
  • «На річці Снов» (1975);
  • «Т. Шевченко в Каневі» (1980);
  • «В. Кирейко» (1986);
  • «Е. Ціолковський» (1989).

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  2. Память народа(рос.)

Література

[ред. | ред. код]