French
DeutschЄфіменко Василь Вікторович — Вікіпедія
| Єфіменко Василь Вікторович | ||
|---|---|---|
 Солдат резерву | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 31 січня 1971 Березівка (Березівський район, Красноярський край) | |
| Смерть | 15 липня 2014 (43 роки) Горлівка | |
| Поховання | Київ | |
| Громадянство |  Україна | |
| Псевдо | «Бізон» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Міністерство внутрішніх справ України | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Васи́ль Ві́кторович Єфі́менко (1971—2014) — солдат резерву МВС України, учасник російсько-української війни.
Народився 31 січня 1971 року в місті Березівка, Березівський район, Красноярський край. 1973 року родина переїздить на Київщину, у Прип'ять — на будівництво нового міста енергетиків. З другого класу навчався у ДЮСШ, займався самбо, виборов чимало нагород на районних та обласних змаганнях. Після евакуації із зони радіоактивного забруднення мешкали у Києві. 1989 року закінчив київське СПТУ, здобув спеціальність слюсара-монтажника з ремонту турбоагрегатів. За СРСР служив у дніпропетровському полку внутрішніх військ. З 1993-го працював у Чорнобилі — на одному з підприємств зони відчуження. 1999 року здобув вищу освіту комп'ютерного програміста — факультет інформатики філіалу КПІ в місті Славутич. Останнім часом працював головним інженером однієї із київських ІТ-фірм.
В травні 2014 року записався добровольцем. Командир відділення — прийняв керунок 11 липня, 3-й батальйон оперативного призначення НГУ «Донбас». 15 липня під час виконання службово-бойового завдання в Горлівці по зачистці через напад та обстріл терористами військовослужбовців батальйон «Донбас» четверо бійців зазнали осколкових та вогнепальних поранень під час перестрілки. Єфіменка відправлено до Артемівської міської лікарні, де від отриманих важких поранень він помер.
В Києві лишилися згорьовані батьки — Клавдія Василівна та Віктор Георгійович; дві сестри-близнючки, цивільна дружина і троє синів (двоє — від двох попередніх шлюбів та один усиновлений).
Похований в Києві 18 липня 2014 року на кладовищі Південне.
26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Указ Президента
- Книга пам'яті [Архівовано 7 січня 2022 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |