Іван (Малаховський) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Малаховський.
Іван (Малаховський)
Jan Małachowski
Єпископ Перемиський, Самбірський і Сяноцький
1669 — 1691
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: Антін Терлецький
Наступник: Інокентій Винницький
Єпископ Холмський і Белзький
1691 — 1693
Обрання: 28 вересня 1691
Попередник: Августин Лодзята
Наступник: Гедеон Война-Оранський
 
Альма-матер: Грецька колегія св. Атанасія у Римі
Діяльність: католицький священник, католицький єпископ
Смерть: 12 лютого 1693
Холм

Іва́н Малахо́вський (пол. Jan Małachowski; ? — 12 лютого 1693) — греко-католицький ієрарх, єпископ Перемишльський, Самбірський і Сяноцький (1669—1691), єпископ Холмський і Белзький (1691—1693), василіянин, архімандрит Лещинського (до 1685 р.) та Жидичинського монастирів[1], один з ініціаторів унії в Галичині.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив зі шляхетського роду, що володів маєтностями в Мстиславському воєводстві на Білій Русі. За найпоширенішою версією, яку обстоює Каспер Несецький, він належав до Малаховських гербу Прус II, за іншими даними — Малаховських гербу Наленч[2].

В молодості прийняв постриг у василіянському монастирі. Отці-настоятелі запримітили здібного юнака й відправили Малаховського осягати освіту в грецьку колегію святого Атанасія (Рим). Там він навчався впродовж 1664–65 рр. і здобув ступінь доктора богослов'я. Після повернення в Річ Посполиту його приділили до монастиря у Жировичах проповідником[3].

Надалі Малаховський став ігуменом монастиря у Вільні, де оновив занедбану друкарню Мамоничів, видав церковнослов'янський устав[4] й організував ремонт приналежних кляштору будівель. Через нестачу коштів на виконання задумів він вирішив продати срібло однієї із віленських церков й уступити монастирське помістя «Скоробовщизна». Ця обставина суттєво підірвала авторитет ігумена, якого монахи і так недолюблювали через сувору дисципліну. Опріч того, Малаховський перебував у напружених стосунках з віленським архімандритом Маркіяном Білозором, не визнаючи владу останнього над собою[3].

Все це зумовило увільнення Малаховського від ігуменського служіння. Натомість київський митрополит Гавриїл Коленда затвердив його єпископом перемишльським; хіротонія відбулася у Вільні, в церкві Пресвятої Трійці за присутності прелатів обох обрядів. Утім, нове місце душпастирства виявилося не надто привабним: кафедру фактично посідали православні єпископи Антоній, а пізніше Інокентій Винницькі[5].

Через це І. Малаховському доводилось замешкувати у різних монастирях й містах, головно у Ярославі. 1675 року перемишльська шляхта, зжалившись над його убогим становищем, постановила на вишенському сеймику виділити єпископу під виглядом милостині тисячу злотих. В наступному році Малаховський за сприянням латинського крилошанина Станіслава Гембінського зумів підпорядкувати парафію у Валяві, однак ненадовго. Відтак тривалий час жив у Варшаві при дворі польського короля Яна III Собеського[6][7].

Наприкінці 1671 року Малаховський за вказівкою Гавриїла Коленди прибув на Закарпаття, аби заступити місце мукачівського єпископа Йосифа Волошиновського. Останній сильно занедбав церковні справи, тому місцева княгиня Софія Ракоцієва-Баторі попрохала митрополита відправити «достойного і вченого владику». Восени 1672 р. Малаховський звернувся з «меморіалом» до ім. Леопольда I про своє затвердження на кафедрі. У ньому він виклав ряд планів щодо майбутнього облаштування єпископства, зокрема заснування духовної семінарії, слов'янської друкарні й новіціяту, звільнення священників від панщини і сплати податків землевласникам[8]. Утім, кандидатура Малаховського не прийшла до вподоби монарху, зокрема через негативні намовляння з боку угорського примаса, й не була затверджена[9][10]. Хоча ієрарх покинув Мукачівську єпархію, він продовжив претендувати на неї й навіть назначав вікаріїв, серед яких відомі імена Івана Липницького та Порфирія Кульчицького[11].

В 1691 році перемишльська православна єпархія прийняла унію й була об'єднана з греко-католицькою в єдину на чолі з Інокентієм Винницьким. За пропозицією короля Малаховському доручили керування спорожнілою Холмською кафедрою[12]. Перебуваючи у Холмі, він в короткім часі занедужав й звелів перевести його до лікарні преподобних братів милосердя Святого Йоана, де 12 лютого 1693 року й помер[13]. Тимчасовим завідувачем справ єпархії став володимирський єпископ Лев Заленський[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Pisarze dziejów polskich. — Kraków : Sumptibus Academiae Litterarum; apud Bibliopolam G.Gebethner Cracoviae, 1878. — С. 324.
  2. ↑ Діярій гетьмана Пилипа Орлика / опрацював для друку Ян із Токар Токаржевський Карашевич. — Варшава : Праці Українського наукового інституту, 1936. — Т. XVII. Серія історична. — Кн.3. — С. 180.
  3. ↑ а б Перемышлянин, 1854, с. 56.
  4. ↑ Записки ЧСВВ. Ч. 3-4. — Рим, 1956 — С. 368.
  5. ↑ Перемышлянин, 1854, с. 56-57.
  6. ↑ Скочиляс І. Генеральні візитації в українсько-білоруських єпархіях Київської уніатської митрополії. 1596-1720 роки // Записки НТШ. — Т. CCXXXVIII. — Праці історико філософської секції. — 1999. — С. 70. Архівовано з джерела 19 лютого 2018. Процитовано 20 червня 2020.
  7. ↑ Перемышлянин, 1854, с. 57.
  8. ↑ Гаджега Василь. Йосиф Волошиновський, єпископ мукачівський і Іван Малаховський, єпископ перемиський, як єпископ мукачівський // Записки чина св. Василія Великого. — 1932. — Т. IV, вип. 1-2. — С. 167-170. Архівовано з джерела 26 червня 2020. Процитовано 26 червня 2020.
  9. ↑ Пап Степан. Історія Закарпаття. Том III. — Івано-Франківськ : «Нова Зоря», 2003. — С. 145. — ISBN 966-8265-19-x.
  10. ↑ Пекар В. Нариси історії церкви Закарпаття. Т. 2. — Рим-Львів : Видавництво ОО Василіян «Місіонер», 1997. — С. 29-30.
  11. ↑ А.В. Пекар. Нариси історії церкви Закарпаття. Т.1. Єрархічне оформлення. — Рим, 1967. — С. 197.
  12. ↑ Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 273.
  13. ↑ Перемышлянин, 1854, с. 58.
  14. ↑ Акты Виленской комиссии для разбора древних актов. Т. 23. С. CXXXII [Архівовано 25 вересня 2021 у Wayback Machine.].

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іван_(Малаховський)&oldid=43893626