Ізохронність коливань — Вікіпедія

Ізохро́нність колива́нь або ізохроні́зм колива́нь^[1] (дав.-гр. ἴσος «рівний», «однаковий» + χρόνος «час») — фізичний термін, що означає незалежність періоду власних коливань коливальної системи від амплітуди цих коливань^[1]. Коливання, період яких не залежить від амплітуди, називають ізохронними коливаннями.

Ізохронність коливань — одна із типових властивостей лінійної системи, але в разі, якщо ці коливання мають малі амплітуди, ізохронність підтримується і в нелінійних системах: за прикладом, коливання реального маятника, у загальному випадку описуються нелінійним законом, часто вважаються ізохронними, якщо амплітуда його кутових відхилень є достатньо малою.

Ізохронність коливань системи дозволяє лінеаризувати її математичний опис та суттєво спростити отримання розв'язку. Багато навчальних завдань містять зауваження, що дозволяють вважати системи ізохронними і отже описувати їх лінійними рівняннями.

Ізохронними є завжди прямолінійні коливання матеріальної точки під дією позиційної сили^[2].

• Математичний маятник
• Фізичний маятник
• Гармонічні коливання

• Ізохронність коливань [Архівовано 10 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Словопедія
• Изохронность колебаний // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Изохронность колебаний [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Энциклопедия физики и техники

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.