Інститут культури (платформа) — Вікіпедія

Інститут Культури
Мінське відділення
Білоруська залізниця

залізнична станція, зупинний пункт, надземна станція
ЕР9Т на зупинному пункті «Інститут Культури», (2010)
Розташування
РозташуванняБілорусь Білорусь
АдресаМінськ, між вул. Суражською та Могильовською
Координати53°53′04″ пн. ш. 27°32′16″ сх. д. / 53.884611111138774220° пн. ш. 27.53788888891677900° сх. д. / 53.884611111138774220; 27.53788888891677900Координати: 53°53′04″ пн. ш. 27°32′16″ сх. д. / 53.884611111138774220° пн. ш. 27.53788888891677900° сх. д. / 53.884611111138774220; 27.53788888891677900
Структура
Платформ3
Тип платформбічна та острівні
Послуги
ТранспортніЗалізнична станція Квиткова каса Метро
СупутніПересадка на станцію метро
 1 «Інститут культури»
Автобус: 6, 10, 32, 40, 45, 47, 53, 82, 101, 103, 117
Тб: 8, 11, 19, 23, 27, 64, 65
Історія
Електрифіковано1970
Колишні назвиМінськ (Берестейський вокзал)
Інша інформація
ВласникБілоруська залізниця
ОператорБілоруська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)140013
Код Експрес-32100002
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Мінськ-Пасажирський~1 км
Осиповичі I108 км
Орша-Центральна213 км
Мапа
Мапа
Інститут Культури на Вікісховищі

Схема руху електропоїздів ЕПг

Інститу́т Культу́ри (біл. Інстыту́т культу́ры) — пасажирський залізничний зупинний пункт Мінського відділення Білоруської залізниці. Розташований в столиці Білорусі Мінську, за ~1 км від станції Мінськ-Пасажирський у Московському та Жовтневому районах міста, між вулицями Суражською та Могильовською, поруч з однойменною станцією метро і Московською вулицею, територіально знаходиться поруч зі станцією Мінськ-Сортувальний[1][2].

Історія

[ред. | ред. код]

28 листопада 1871 року відкрита ділянка Мінськ — Берестя.

Перша будівля Олександрівського (Берестейського) вокзалу Московсько-Берестейської залізниці на Суражський вулиці побудований 1871 року. Будівля вокзалу була дерев'яною. 1920 року, разом з іншими станційними будівлями був спалений польськими окупантами. Після відновлення пропрацював до 23 вересня 1928 року. Будівля знищена внаслідок пожежі у червні 1941 року, на початку Другої світової війни.

22 жовтня 1914 року губернське місто вперше відвідав російський імператор Микола II, транзитом, об'їжджаючи передові позиції російської армії. З нагоди цієї події місто прикрасили. Будинки, балкони, вітрини, перехрестя вулиць прикрасили національними прапорами, гірляндами зелені, транспарантами, кольоровими тканинами, килимами, портретами імператора і царського будинку. З особливою старанністю було прикрашено зовні і всередині будівлю Олександрівського (Берестейського) вокзалу.

Зал 1-го класу, в якому повинні були зібратися депутації для зустрічі імператора Миколи ІІ, встелена булакилимами і заставлена тропічними рослинами та живими квітами. Наприкінці залу висів портрет Миколи ІІ у повний зріст. Портрет був оповитий матерією національних кольорів і гірляндами зелені. Від портрета півколом були розставлені тропічні рослини, біля підніжжя портрета — живі квіти. О 10-й годині ранку підійшов імператорський потяг, яким прибув Микола ІІ.

Впродовж 19121922 років Московсько-Берестейська залізниця мала назву — Олександрівська залізниця. Таке перейменування відбулося з нагоди 100-річчям французько-російської війни 1812 року та на честь імператора Олександра I[3].

Нині на цьому місці розташована перша дистанція сигналізації та зв'язку Білоруської залізниці, поруч була автостанція «Товарна» (зараз на її місці АЗС). З 1930-х років використовується, як зупинний пункт для приміських потягів.

31 грудня 1970 року завершена електрифікація дільниці Мінськ — Пуховичі, в складі якої електрифікований і зупинний пункт.

24 червня 1984 року в складі першої черги відкрита станція  1  Московської лінії Мінського метрополітену «Інститут культури»[4]. Виходи станції метро ведуть до однойменного залізничного зупинного пункту, до приміських електропоїздів Оршанського, Берестейського і Осиповицького напрямку Білоруської залізниці, головного корпусу Академії управління при Президентові Республіки Білорусь і Білоруського державного університету культури та мистецтв.

2011 року прийнято рішення про капітальну реконструкцію зупинного пункту[5], який розпочався 20 серпня 2013 року. Побудовані додатково дві пасажирських платформи та критий павільйон. Щоб зовсім не порушувати рух електропоїздів зупинний пункт модернізували в два етапи. На першому етапі модернізації піддлягала західна сторона платформи. При цьому електропоїзди з боку станції Барановичі замість Інституту Культури перенаправили на станції Мінськ-Пасажирський та Мінськ-Північний[6]. Другий етап реконструкції почався приблизно 6-7 грудня 2013 року, коли всю техніку з вже відбудованої західної частини платформи перекинули на східну частину. 29 березня 2014 року завершена реконструкція зупинного пункту, а вже на наступний день, 30 березня 2014 року, відкрито регулярний рух приміських потягів оновленним зупинним пунктом[7].

Також розглядається проєкт зі створення монорельсової дороги, яка б з'єднала зупинний пункт «Інститут Культури» зі станцією Мінськ-Пасажирський.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

Пасажирські поїзди регіональних ліній економкласу від зупинного пункту «Інститут Культури» прмямують до станцій Орша-Центральна, Барановичі-Поліські, Борисов, Стовбці, Осиповичі I.

Найближчі станції та зупинний пункт приміських електропоїздів: Мінськ-Південний, Мінськ-Східний та Столичний. При плануванні поїздки варто звернути увагу на те, що найчастіше поїзди різних напрямків на зупинному пункті «Інститут Культури» відправляються або прибувають вранці, такі як «Стовбці — Інститут Культури», «Інститут Культури — Стовбці», «Барановичі-Поліські  — Інститут Культури».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  2. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  3. Олександрівський (Берестейський) та Віленський (Лібаво-Роменський) вокзали. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 5 грудня 2020.
  4. Історія станції метро «Інститут культури» [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. У найближчому майбутньому залізниця може стати п'ятим видом столичного транспорту [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] // mk.by, 2010-03-26 (рос.)
  6. Реконструкція зупинного пункту Інститут Культури (1 частина) [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Реконструкція зупинного пункту Інститут Культури (2 частина). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 5 грудня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]