Інсценізація — Вікіпедія

Інсценізація або Інсценівка (лат. in — на і лат. scaena — сцена) — переробка літературного твору (прозового, поетичного) для постановки його на сцені або для радіо- чи телевистави. Інсценізація має на меті засобами драматургії передати ідейно-художній зміст твору, тут можлива і його інтерпретація.

Спочатку термін «Інсценізація» означав постановочно-декораційне рішення спектаклю, що згодом стало називатися «режисерською постановкою». Так це розумів на початку XX ст. театральний режисер Всеволод Мейєргольд. Надалі воно стало набувати двоякого значення: в ширшому сенсі — оформлення сцени і вужчому — пряме пристосування до сцени твору, написаного в оповідній формі. Вже в 1930-ті роки останнє значення стало основним.

Інсценізація передбачає переробку твору, який призначений для читання, у для сценічної дії. При цьому не зберігається його наратив, передача авторського голосу і стилю. Сценічний твір стає дуже залежним від досвіду автора інсценізації.

• 426/mode/1up?view=theater Драматургія переробок; Інсценізація, або Інсценівка // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 304; 426.
• Інсценівка, Інсценізація // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 227. — 634 с.