Інін Аркадій Якович — Вікіпедія

Інін Аркадій Якович
рос.Инин Аркадий Яковлевич
Ім'я при народженні	Гуревич Аркадій Якович
Народився	3 травня 1938(1938-05-03) (86 років) Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	сценарист, письменник, актор, драматург, публіцист, гуморист, педагог, педагог, драматург
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії і НТУ «ХПІ»
Мова творів	російська
Партія	КПРС
Батько	Гуревич Яків Ноєвич
Мати	Гуревич Сарра Абрамівна
У шлюбі з	Гуревич Інна Іванівна
Діти	Вадим, Костянтин
Нагороди	Золоте теля (російська літературна премія)d (1977)
Інін Аркадій Якович у Вікісховищі

Інін Аркадій Якович, прізвище при народженні Гуревич; (рос. Инин Аркадий Яковлевич; *3 травня 1938(19380503), Харків, УРСР, СРСР) — радянський і російський письменник, драматург, сценарист, актор, публіцист, педагог, професор ВДІКу. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1989).

Народився 3 травня 1938(19380503) р. в Харкові. Закінчив Харківський політехнічний інститут (1960) та сценарний факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1970).

Сценарист:

• «Ось і літо минуло...» (1972)
• «Вперед, гвардійці!» (1972, у співавт.)
• «Сергєєв шукає Сергєєва» (1974)
• «Втеча з палацу» (1975)
• «Короткі зустрічі на довгій війні» (1975)
• «Між небом і землею» (1975, у співавт.)
• «Відважний Ширак» (1976)
• «По вулицях комод водили» (1979, у співавт.)
• «Впізнай мене» (1979, у співавт.)
• «Квітневі сни» (1980)
• «Любов не пробачає» (1980)
• «Одного разу двадцять років по тому» (1980, у співавт.)
• «У матросів немає питань» (1981)
• «Батьки і діди» (1982, у співавт.)
• «Самотнім надається гуртожиток» (1983)
• «Ранній, ранній ранок...» (1983, у співавт.)
• «Танцмайданчик» (1985, у співавт.)
• «Джигіт завжди джигіт» (1985, у співавт.)
• «Не забудьте вимкнути телевізор» (1986, у співавт.)
• «Одного разу збрехавши…» (1987, у співавт.)
• «Не зійшлися характерами» (1989)
• «Приватний детектив, або Операція „Кооперація“» (1990, у співавт.)
• «На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі» (1992, у співавт.)
• «Удачі вам, панове!» (1992, у співавт.)
• «Російський бізнес» (1993, у співавт.)
• «Особисте життя королеви» (1993, у співавт.)
• «Не хочу одружуватися!» (1993)
• «Російське диво» (1994, у співавт.)
• «Тонка штучка» (1999)
• «Утьосов. Пісня довжиною у життя» (2006, т/с, у співавт.)
• «Маяковський. Два дні» (2011, т/с, у співавт.)
• «Дідусь моєї мрії» (2014, у співавт.) та ін.

У березні 2015 року голова Союзу кінематографістів Росії Микита Міхалков заявив, що група російських кінематографістів, включно з Аркадієм Ініним, приїде в окупований російськими військами Донецьк 26-29 квітня 2015 року на кінофестиваль «Товариш Кіно».^[1] Згодом стало відомо, що Інін дійсно відвідував окупований Донецьк 27 квітня 2015 року та незаконно перетнув український кордон потрапивши у так звану «ДНР».^[2] Ще до Донецька, група російських кінематографістів разом з Ініним відвідала окупований Росією Крим, провівши там кінофестиваль «Товариш Кіно» 16 квітня 2015 року.^[3]

У вересні включений до Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України.

Фігурант бази даних центру «Миротворець»^[4].

• Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.460-461.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.