Іпсвіч Таун — Вікіпедія

Іпсвіч Таун

Повна назва	Футбольний клуб Іпсвіч Таун
Прізвисько	"Трактористи" "Сині"
Засновано	1878
Населений пункт	Іпсвіч,  Англія
Стадіон	Портмен Роуд
Вміщує	29 673[1]
Президент	Майк О'Лірі
Головний тренер	Кіран Маккенна
Ліга	Прем'єр-ліга
2023/24	2-е місце (Чемпіоншип)
Домашня Виїзна Запасна

Іпсвіч Таун (англ. Ipswich Town Football Club) — англійський професійний футбольний клуб з міста Іпсвіч, що у графстві Саффолк, Велика Британія. Матчі проводить на стадіоні «Портмен Роуд», що може вмістити 29 673 глядачі.

Вступ

«Іпсвіч Таун», або «Трактористи», як вони відомі інакше, був заснований в 1878 році як аматорський клуб. Їх основними конкурентами є «Норвіч Сіті» і «Колчестер Юнайтед», і матчі проти «Норвіча», зокрема, відомі як «Дербі Східної Англії». Хоча їх домашня арена «Портмен Роуд» є чимось на зразок фортеці клубу, минуло вже майже 20 років з тих пір, як клуб з Саффолка додав останній трофей у свій музей. Завдяки новим інвестиціям, які надійшли до клубу, вболівальники повні оптимізму, що кращі часи не за горами

Аматорський початок

Клуб був створений на зустрічі в Іпсвіч Таун Холл і спочатку був відомий як «Ipswich Association FC». Це було зроблено, щоб клуб не буде плутали з місцевою командою з регбі, відомою як «Іпсвіч Футбол Клаб». Два клуби були об'єднані в 1888 році, регбійна команда була розформована в 1893 році.

У 1907 році клуб вступив в Південну Аматорську лігу, і поступово почав нав'язувати конкуренцію в Лізі. «Іпсвіч» став чемпіоном в сезоні 1921/22, і в підсумку переріс рівень цієї ліги після перемог в чемпіонаті ще тричі в 1930, 1933 і 1934 роках. Це призвело до того, що «Іпсвіч Таун» став засновником і членом Ліги Східних Графств в 1935 році, і вступив у Південну Лігу рік по тому, коли став чемпіоном в першому сезоні. Скотт Данкан керував справами команди з 1937 року.

Після цього тривалого періоду успіхів, клуб отримав змогу приєднатися до Дивізіону 3 (Південь) Футбольної Ліги після закінчення сезону 1937/38. Тим не менше, програма вступу у Лігу була відкладена на наступний сезон у зв'язку з початком війни в 1939 році.

Післявоєнний період

Із завершенням війни «Іпсвіч» спочатку демонстрував дещо нудний футбол. Але доля клубу скоро змінилася, тому що він виграв Дивізіон 3 (Південь) у сезоні 1953/54. На жаль для «Іпсвіча», їх підвищення виявило ряд слабкостей у обороні, і це призвело до негайного вильоту назад у Дивізіон 3 (Південь) в 1955 році. Данкан залишив свою посаду незабаром після цього, і був замінений Альфом Ремсі.

Незважаючи на забиті клубом рекордні 106 голів у сезоні 1955/56, «Іпсвіч» був не в змозі негайно повернутися у Дивізіон 2. Однак незабаром був створений ще один рекорд клубу, а саме 41 гол у сезоні 1956/57 легендарного нападника Теда Філліпса, і новий статус «Іпсвіч Таун» — чемпіона своєї ліги. Дана подія також означала, що клуб повернувся туди, де він відчував себе по праву — до Дивізіону 2.

Не повторився негайний виліт «Іпсвіча», як було раніше. Замість цього команда виступила блискуче, і отримала звання чемпіона Дивізіону 2 в сезоні 1960/61. У вищій лізі так, ніж коли б то не було, багато хто очікував, що «Трактористи» недовго пробудуть в еліті англійського футболу. Однак, Ремсі і компанія показали, що «Іпсвіч» прийшов не просто щоб замкнути таблицю. Команда відразу виграла Перший Дивізіон в сезоні 1961/62.

Це означало, що за успіх «Іпсвіч» був винагороджений європейським футболом в наступному сезоні. Після пам'ятною перемоги над «Флоріаною» «Трактористи» в кінцевому підсумку були вибиті могутнім «Міланом». Ремсі тоді запропонували роботу головного тренера збірної Англії, і він передбачувано покинув клуб незабаром після цього, в 1963 році.

Життя після Ремсі

Джекі Мілберн зайняв пост головного наступного сезону, але його призначення негативно вплинуло на форму клубу, й «Іпсвіч» вилетів в сезоні 1963/64. Білл Макгаррі був затверджений як новий наставник «Іпсвіча» в 1964 році, сподіваючись швидко стерти спогади про кошмар сезону Джекі Мілберна в клубі.

Макгаррі досягнув стабільності, але нічого більшого за свої перші кілька сезонів як менеджер «Іпсвіча». Однак форма команди неухильно поліпшується, клуб досягнув підвищення до Дивізіону 1 у сезоні 1967/68, після того, як став чемпіоном Дивізіону 2. На успіх Макгаррі неминуче мали звернути увагу інші клуби, і багато з них чинило спроби вести на нього полювання. Пропозиція «Вулвергемптона» була занадто спокусливою для босса «Іпсвіча», і він пішов у 1968 році, замінений Боббі Робсоном в 1969 році.

Роки Боббі Робсона

Робсон стійко почав роботу як менеджер «Іпсвіча», і його перший успіх прийшов у 1973 році, коли клуб виграв Кубок Тексако. Це збіглося з респектабельним четвертим місцем у лізі, яке принесло для клубу місце в Кубку УЄФА вперше в історії.

«Іпсвіч» також нав'язував боротьбу у внутрішніх змаганнях — в той час клуб регулярно підіймався на вищі позиції в лізі. Це збіглося з успіхом в Кубку Англії у 1978 році, коли «Іпсвіч» переграв «Арсенал» з рахунком 1:0 у фіналі на «Вемблі».

Наступного сезону також можна було побачити успішний виступ «Іпсвіча» в європейському Кубку володарів кубків, де команда в кінцевому підсумку дійшла до чвертьфіналу. Сезон 1980/81 також виявилося плідним для клубу, який він закінчив у статусі віце-чемпіону, півфіналіста Кубку Англії, а також виграв Кубок УЄФА з шостої спроби. Захоплююча кампанія, в ході якої «Іпсвіч» переграв «Сент-Етьєн» і «Кельн», а у фіналі здолав АЗ Алкмаар 5-4 за сумою двох матчів.

Останній рік Боббі Робсона як менеджера «Іпсвіч Таун» приніс ще один чудовий сезон в історії клубу, який «Іпсвіч» знову закінчив на другому місці в Першому Дивізіоні, а також досяг півфіналу Кубка Футбольної Ліги. Після цього Футбольна Асоціація Англії знову звернула увагу на «Іпсвіч Таун» у своїх пошуках наступного тренера збірної Англії. Робсон прийняв пропозицію ФА, провівши пам'ятні 13 років на «Портмен Роуд».

Неминучий спад

Наступні менеджери «Іпсвіч Таун», безсумнівно, опинилися у важкий час, замінюючи легендарного Боббі Робсона. Інший Боббі, цього разу Боббі Фергюсон, взяв на себе менеджерські обов'язки в «Іпсвічі». На жаль для вболівальників, його період управління був значно менш успішним. Клуб почав тонути у Першому Дивізіоні за кілька років після того, як він зайняв свою посаду, хоча команді вдалося знову досягти Півфіналу Кубка Ліги в сезоні 1984/85.

На жаль, цей проблиск успіху був недовгим, оскільки «Іпсвіч» скоро був змушений повернутися до Дивізіону 2. Це сталося в наступному сезоні. Боббі Фергюсон повернув «Іпсвіч» до Дивізіону 1 майже з першої спроби. Клуб був змушений грати в плей-офф, але воно закінчилося розчаруванням — поразкою за сумою двох матчів з «Чарльтон Атлетик». Ця поразка коштувала Фергюсону його роботи, і він згодом був замінений Джоном Дунканом.

«Іпсвіч» під керівництвом Дункана не показав ніяких ознак поліпшення, і лише послідовно закінчував сезон за сезоном у середині таблиці. Раді директорів незабаром це набридло, при видимій відсутності прогресу команди на полі, і Джон Дункан був звільнений у 1990 році.

Успіх під керівництвом Джона Лайолла

Після цього Рада директорів «Іпсвіч Таун» вирішила призначити менеджера, який мав великий досвід, в результаті чого в клубі з'явився Джон Лайолл, який свого часу досить успішно працював у «Вест Гем Юнайтед». Після непереконливого першого сезону, Лайолл повернув собі віру Ради в нього, коли він привів «Іпсвіч Таун» до Прем'єр-ліги, фінішувавши у статусі чемпіонів у сезоні 1991/92.

Після багатообіцяючого першої половини сезону в «Іпсвіча» були хороші перспективи отримати місце в Кубку УЄФА у новому сезоні. Однак команду після Різдва покинули ряд гравців, які «робили погоду» в першій половині сезону, і «Іпсвіч», розчарувавши своїх вболівальників, фінішував на 16-му місці. У наступному сезоні команда стала лише за одне місце в таблиці від зони вильоту. Робота Лайолла висіла на тонкій нитці, і, внаслідок низки невдалих результатів команди в лізі, він був звільнений у грудні 1994 року.

Назад на другий рівень англійського футболу

Потім «Іпсвіч» очолив Джордж Берлі. Він мав важке завдання — зберегти «Іпсвіч» в англійській Прем'єр-ліги. Зайве говорити, що він завершив катастрофічно свій перший сезон у клубі, який негайно вилетів до Першого дивізіону. Цей сезон був також значним, одним з найбільш статистично бідних в історії клубу. «Іпсвіч» виграв тільки 16 % матчів, а програв цілих 70 %. Нічого не могло бути гірше для Берлі. До його честі, він послідовно привів клуб до трьох плей-офф у Дивізіоні 1, хоча всі вони у підсумку закінчувалися поразкою.

Перший був в сезоні 1996/97, коли «Іпсвіч» зіграв 3-3 з «Шеффілд Юнайтед» за сумою двох матчів, але поступився за правилом виїзного гола. У наступному сезоні «Іпсвіч» програв 1:0 вдома і в гостях проти «Чарльтон Атлетик». У сезоні 1998/99 багато фанатів відчували, що третя спроба стане щасливою для «Трактористів». На жаль, знову було розбито багато фанатських сердець, оскільки «Іпсвіч» знову поступився за правилом виїзного гола «Болтону».

В результаті, не дивно, що фани «Іпсвіч Таун» трохи скептично ставилися до перспектив команди, коли «Трактористи» досягли плей-офф в четвертий раз поспіль, в сезоні 1999/2000. Однак, цього разу «Іпсвіч» був успішним в своєму прагненні повернути футбольну Прем'єр-лігу на «Портмен Роуд». У жорсткому матчі «Іпсвіч» в здолав «Барнслі» з рахунком 4:2.

Команда феноменально виступила у своєму першому сезоні після повернення до Прем'єр-ліги, зайнявши п'яту позицію, а також дійшовши до півфіналу Кубку Ліги в третій раз в історії. Сезон 2001/2002 приніс змішані почуття вболівальникам клубу. «Іпсвіч» знову бере участь у Кубку УЄФА, цього разу перемігши «Торпедо» з Москви і «Гельсінгборг», перш ніж відважно поступитися міланському «Інтеру» 4-2 за сумою двох матчів. На жаль, для «Іпсвіча», їх добра форма на євроарені не знайшла відображення у лізі, і команда вилетіла до Дивізіону 1, зайнявши за підсумками сезону скромне 18-е місце.

Виліт в Перший Дивізіон завдав серйозного удару по фінансах клубу, і Рада директорів була змушена прийняти «Іпсвіч Таун» до адміністрації. Завдячуючи системі Фейр-Плей від УЄФА, «Іпсвіч» був нагороджений ще одним сезоном у Кубку УЄФА, де врешті-решт команда вилетіла, поступившись 4-2 за сумою двох матчів «Словану» у другому раунді. «Іпсвіч» не найкращим чином розпочав сезон в Першому Дивізіоні, і Берлі був згодом звільнений у жовтні 2002 року.

Стабільність під керівництвом Джо Ройла

Джо Ройл став новим менеджером «Іпсвіч Таун» незабаром після відставки Берлі. Через пару сезонів колектив з «Портмен Роуд» отримав право на участь у плей-офф в сезоні 2003/04. Однак, незважаючи на перемогу з рахунком 1:0 над «Вест Гем Юнайтед» у домашньому матчі, «Іпсвіч» програв з рахунком 2:0 в «Аптон Парку», і серця уболівальників були розбиті ще раз.

Хоча «Іпсвіч» досяг плей-офф у наступному сезоні, клуб знову стикається з «Вест Гем Юнайтед». Як наслідок — знайомий результат — перемога «Вест Гема» 4-2 за сумою двох поєдинків. Друга поспіль поразка від «Молотобойців» серйозно вдарила по впевненості гравців, і команда зайняла лише 15 місце в наступному сезоні. Джо Ройл пішов у відставку зі своєї посади за взаємною згодою, і був замінений на легенду клубу Джима Меджілтона.

Меджілтон привів клуб на 14-е місце у своєму першому сезоні в лізі, після внесення ряду змін у граючий склад на «Портмен Роуд». Клуб розпочав сезон 2007/08 досить добре, і до самого кінця балансував на межі плей-офф. Варто також відзначити відмінні виступи команди на своєму полі у цьому сезоні — лише одна поразка в 23 поєдинках. Сезон 2008/09 склався для «Трактористів» трохи гірше за попередній — 9-те місце. Нові інвестори клубу, незадоволені відсутністю прогресу, звільнили Меджілтона у квітні 2009 року. Наступний чемпіонат «Іпсвіч» розпочав під керівництвом Роя Кіна, в минулому — знаменитого капітана «МЮ», котрий вже мав певний авторитет як тренер — в сезоні 2006/07 він вивів «Сандерленд» до Прем'єр-ліги. Але не сталося, як гадалося — хлопці з «Портмен Роуд» значну частину сезону провели у підвалинах турнірної таблиці Чемпіоншипу, і лише завдяки більш-менш вдалим результатам на фініші сезону піднялися на 15-те місце.

Станом на 30 серпня 2024

№ Поз. Нац. Гравець 1 ВР Аріянет Мурич 2 ЗХ Геррі Кларк 3 ЗХ Ліф Девіс 5 ПЗ Сем Морсі 6 ЗХ Лук Волфенден 7 ПЗ Веслі Бернс 8 ПЗ Калвін Філліпс 10 НП Конор Чаплін 12 НП Єнс Каюсте 13 ВР Кіран Сіклер 14 ПЗ Джек Тейлор 15 ЗХ Камерон Берджесс 16 НП Алі аль-Гамаді 18 ЗХ Бен Джонсон

№ Поз. Нац. Гравець 19 НП Ліам Делап 20 НП Омарі Гатчінсон 21 НП Чідозі Оґбене 22 ЗХ Конор Таунсенд 23 НП Семмі Шмодікс 24 ЗХ Джекоб Грівс 25 ПЗ Массімо Луонго 26 ЗХ Дара ОʼШі 27 НП Джордж Гірст 28 ВР Крістіан Валтон 33 НП Нейтан Броудгед 40 ЗХ Аксель Туанзебе 47 НП Джек Кларк

Британський поп-співак Ед Ширан, спонсор клубу та міноритарний акціонер, почесно отримав номер 17.

Перший дивізіон

• Чемпіон (1): 1961/62
• Срібний призер (2): 1980/81, 1981/82
• Бронзовий призер (3): 1974/75, 1976/77, 1979/80

Дивізіон 1 (Чемпіоншип)

• Чемпіон (3): 1960/61, 1967/68, 1991/92
• Срібний призер (1): 2023/24
• Бронзовий призер (3): 1998/99, 1999/2000, 2004/05
• Переможець плей-офф: 1999/2000

Третій Дивізіон (південь)

• Чемпіон (2): 1953/54, 1956/57

Кубок Англії

• Володар (1): 1977/78

Суперкубок Англії

• Фіналіст (2): 1962, 1978

Кубок Тексако

• Володар (1): 1973

Кубок УЄФА

• Володар (1): 1980/81

Найбільша перемога у лізі: 7:0 (над «Портсмутом», Другий Дивізіон, 7 листопада 1964 року); (над «Саутгемптоном», Перший Дивізіон, 2 лютого 1974 року); (над «Вест-Бромвіч Альбіоном», Перший Дивізіон, 6 листопада 1976 року)

Найбільша кубкова перемога: 10:0 (над «Флоріаною», Кубок європейських чемпіонів, 25 вересня 1962 року)

Найбільша поразка: 1:10 (від «Фулхема», Перший Дивізіон, 26 грудня 1963 року)

Найбільше голів за сезон: 106 (Третій Дивізіон (південь), 1955/56)

Найкращий бомбардирський результат за сезон: Тед Філліпс (41, Третій Дивізіон (південь), 1956/57)

Найбільше голів за клуб: Рей Кроуфорд (203, 1958—1963 і 1966—1969 рр.)

Найбільше голів в одному матчі: 5 (Алан Брезіл в матчі проти «Саутгемптона», Перший Дивізіон, 16 лютого 1981)

Найбільше матчів за клуб: Мік Міллз (591, 1966—1982 рр.)

Найбільша одержана сума від трансферу: £ 12000000 (від «Сандерленда» за Коннора Вікема, червень 2011 р.)

Найбільша сплачена сума: £ 4750000 («Сампдорії» за Маттео Серені, липень 2001 р.)

Стосовно «Іпсвіч Таун» використовуються такі прізвиська: «Трактористи», а також «Сині». Прізвисько «Трактористи», як це не дивно, придумали самі фани «Іпсвіча», що володіють відмінним почуттям гумору. Під час останнього підйому у вищий англійський дивізіон уболівальники «Іпсвіча» часто порівнювали свою команду з трактором, який мне на своєму шляху гламурні команди еліти. У цей час з'явилося багато кричалок про трактористів, що було самокритичним гумором, бо Іпсвіч — центр традиційно сільськогосподарського регіону. Комусь, як Метту Голланду, багаторічному капітану команди, воно подобалося, комусь, як легенді клубу і недавньому менеджеру Джиму Меджілтону, ні, бо викликало, за його словами, образ мужиків, що жують моркву. Але прізвисько прижилося і стало традиційним для «Іпсвіча».

• Офіційний сайт клубу