Історія Ямайки — Вікіпедія

Історія Ямайки

Острів був заселений індіанським племенем таїно, спорідненим з араваками, у 1000 р. до н.е. Вони знаходились на різних стадіях первісного ладу. Основним їхнім заняттям було землеробство (кукурудза, маніок, ямс, картопля, тютюн).

Про Ямайку Колумб почув від індіанців Куби під час другої експедиції. Вони стверджували, що на сусідньому острові, трохи на південь, можна знайти багато золота. У травні 1494 року іспанці відкрили острів і нарекли його на честь королівської сім'ї островом Фердинанда й Ізабелли. Проте назва не прижилася й залишилася місцева, аравакська, Хаймака, що означає „земля джерел”.

Активна колонізація острова почалася у 1509 р., який став проміжною базою для постачання іспанських поселень та експедицій в Америці, що призвела до швидкого винищення індіанців у XVI ст. Перші негри-раби з Африки були завезені у 1517.

Ямайку англійці отримали внаслідок англо-іспанської війни 1654—1660 рр. У 1655 Олівер Кромвель послав експедицію для захоплення Ямайки на чолі з адміралом Пенном та генералом Венаблесом. 10 травня 1655 р. англійці висадилися у форті Пассаж, в гавані Кінгстону. Іспанцям було дано декілька днів щоб покинути острів. Більша частина з них поплила на Кубу. 16 липня 1670 р. було підписано Мадридський договір, згідно з яким від Іспанії острів офіційно переходив у володіння Великої Британії. Одним із перших губернаторів острову став генерал Дойлі. У 1661 р. прибула Асамблея з Англії, яка формально призначила Дойлі губернатором. Було створено Раду, яка б допомагала йому керувати новоствореною британською колонією. Цей орган мав обиратися серед колоністів. Освоєння Ямайки базувалося на широкому використанні рабської праці чорношкірого населення Африки. На англійських плантаціях Ямайки в 1690 р. працювало 49 тис. рабів, а до 1820 р. сюди привезли ще 800 тис. невільників. Цукрова тростина стала монокультурою острова, який перетворився у XVIII ст. у найбільшого постачальника цукру-сирцю на світовий ринок і в один з найбільших центрів работоргівлі у Вест-Індії. Високою серед рабів була смертність. Так, у тому ж 1820 р. на плантаціях Ямайки залишилося 340 тис. чорношкірих, тобто втрати населення катастрофічно перевищували природний приріст і покривалися лише шляхом механічного приросту. Білого ж населення було всього 19 тис. осіб. Жорстока експлуатація та насилля викликали численні повстання негрів-рабів — із середини XVII до початку XIX ст на Ямайці їх пройшло понад 30. Всі вони жорстоко придушувались англійськими військами.

Майже 100 років у внутрішніх районах острова проіснувало декілька незалежних спільнот марунів — втікачів рабів та їх нащадків. Отримавши поразку у спробі подолати марунів зброєю, англійці уклали з ними мир (1739), прийнявши при цьому їхню автономію. Ті ж повинні були допомагати у розшуку рабів-втікачів. 1795 року англійці спровокували повстання марунів і виселили більшу частину з острова. Маруни, що не повстали, залишились у Ямайці, де живуть і понині.

На початку XIX ст. виникає новий підйом руху рабів (виступи 1806, 1808, 1809, 1815, повстання 1823—1824 років).1831—1832 років у північній та західній частинах повстало до 20000 осіб. Подавлене колонізаторами повстання прискорило відміну рабства 1838 року. Після звільнення, більша частина негрів пішла з плантацій, у зв'язку з чим виробництво цукру у 1838-1842 роках скоротилось вдвічі. У жовтні 1865 року у Морант-Беї спалахнуло повстання негрів, англійці жорстоко розправились з повстанцями (страчені керівники Джордж У.Гордон і Пол Богл 1968 року були посмертно нагороджені вищою нагородою Ямайки — орденом Національного героя). Побоюючись нових повстань, англійці створили низку каральних органів — поліцію, суди тощо.

Наприкінці 60-х років в економіку Ямайки активно проникає американський капітал. На початок XX ст. більша частина бананових (на кінець 1970-х років банани зайняли 1 місце в експорті Ямайки) та значна частина цукрових плантацій опинились в руках компанії «Юнайтед Фрут Компані». 1908 року з'являються перші профспілки.

На початку XX ст. по світі пройшла хвиля антиімперіалістичних революцій. На Ямайці пройшли страйки 1919 та 1923 років. У другій половині 1930-х років через світову економічну кризу на острові пройшли численні страйки та «голодні походи». У вересні 1938 року англійці були вимушені скасувати обмеження профспілок, дозволити створення партій. Так були створені Народна національна партія, Конгрес профспілок Ямайки та Виробничий союз Бустаманте, в 1943 році — Лейбористська партія Ямайки.

В часи Другої Світової війни США створили на острові військову базу. 1943 року була прийнята конституція, яка надавала загальне виборче право та дозволяла створення виборчої палати представників. У лютому-березні 1954 року пройшов 30-ти тисячний страйк робітників цукрових плантації, який подавили війська.

1958 року Ямайка увійшла до Вест-Індської федерації. 1959 року англійцям довелось надати острову внутрішню автономію. Референдум 1961 року призвів до виходу Ямайки із федерації і 6 серпня 1962 року вона здобула незалежність.

З самого початку незалежності в країні була прийнята нова конституція, за якою Ямайка залишалась у складі Британської Співдружності. У серпні 1962 — січні 1967 років уряд очолював А.Бустаманте, голова Лейбористської партії Ямайки. Влада була поділена між 2 партіями —консервативною Народною національною партією та Соціал-демократичною робітничою партією Ямайки. Хоча вибори часто закінчувалися заворушеннями і насиллям, владним інституціям вдавалося зберігати стабільність.

1962 року Ямайка стала членом ООН, 1963 року підписала договір із США про військову та економічну підтримку. США зайняли 1 місце у експорті та імпорті острова, вони викупили більшість підприємств та банків. Це призвело до масових заворушень через політику лейбористської партії в уряді. 1969 року Ямайка вступила до Організації Американських Держав, приєдналась до договору Тлателолько (1967).

Після парламентських виборів 1972 року уряд очолив М.Менлі з Народної національної партії. Влада обмежувала іноземний капітал, націоналізувала велику частину потужностей видобутку бокситів. Ямайка підписала і ратифікувала низку договорів щодо обмеження ядерного озброєння. 1973 року Ямайка підписала в Порт-оф-Спейні договір про створення Карибської співдружності.

У жовтні 1980 року на виборах знову перемогла Лейбористська партія, яка проголосила курс на зближення із США.

У 1980-х прем'єр-міністр Ямайки Едвард Сіага підтримав політику Сполучених Штатів проти Куби та Гренади. Ямайка в той час отримувала фінансову допомогу від США.

У 1989 році на острів обрушився ураган Ґілберт.

У 1998 ямайські футболісти на чолі з бразильським тренером Рене Сімойнш зайняли четверте місце у змаганнях за Золотий кубок КОНКАКАФ.

З 2006 р. до 2009 р. генерал-губернатором Ямайки був Кеннет Холл, який змінив на посаді Говарда Кука. 26 лютого 2009 р. посаду зайняв Патрік Аллен.

У 2007 р, прем'єр-міністром став Брюс Голдінг від Лейбористської партії Ямайки, замінивши прем'єр-міністра Поршу Сімпсон-Міллер від Національної народної партії. Сімпсон-Міллер була першою жінкою на цій посаді.

• History of Jamaica — Offers a history of the island from 1494 to the present.
• Jamaica [Архівовано 29 жовтня 2009 у Wayback Machine.] — Entry from the 1907 Catholic Encyclopedia on Jamaica.