Історія пошти та поштових марок Бутану — Вікіпедія

Історія пошти і поштових марок Бутану веде свій відлік з 1962 року, року відкриття поштових відділень і початку видання власних поштових марок. Королівство Бутан є членом Всесвітнього поштового союзу (з 1969 року)^[1].

Емісія марок Бутану здійснюється на основі контрактів, укладених з іноземними філателістичними агентствами (Японії, Італії, Великої Британії та інших), в кількостях, які значно перевищують потреби пошти країни^[2][3]. Ключовою фігурою в філателістичній історії Бутану є Берт Керр Тодд (англ. Burt Kerr Todd; 1924—2006), який, можливо, був першим американцем, який відвідав Королівство Бутан. Він допомагав у здійсненні проекту видання поштових марок Бутану. Завдяки Берту Тодду, Бутан став відомий своїми незвичайними поштовими марками, які, за задумом Тодда, повинні були викликати до них інтерес в усьому світі^[4][5].

Розташоване в Південній Азії, в східних Гімалаях, Королівство Бутан мало до 1949 року статус протекторату Великої Британії, а з 1949 року стало незалежним, маючи особливі договірні відносини з Індією, які передбачали індійський протекторат^[3][6]. До 1962 року бутанський поштовий зв'язок перебував в примітивному стані, а для відправки невеликої кількості вихідної міжнародної кореспонденції пошту доставляли в найближче поштове відділення Індії^[7].

Перше бутанське поштове відділення стало діяти 10 жовтня 1962 року в місті Пхунчолінг, розташованому на кордоні з Індією. У цьому ж році поштові відділення були відкриті в Паро і столиці Бутану Тхімпху. Для керування поштою Бутану при Міністерстві зв'язку був створений Департамент пошти і телеграфів (англ. Department of Posts and Telegraphs). Єдина поштова служба в Бутані була організована напередодні першого п'ятирічного плану і була покликана сприяти збалансованому соціально-економічному розвитку всієї країни. Спочатку пошта надавала тільки найпростіші послуги, такі як доставка листів, поштових листівок і бандеролей. Транспортування пошти всередині країни і в Індію проводилося за допомогою носіїв, мулів і іноді автомобілями. Міжнародне сполучення здійснювалося тільки з Індією.

7 березня 1969 року Бутан став членом Всесвітнього поштового союзу^[1], а в 1983 році приєднався до Азіатсько-Тихоокеанського поштовою союзу (англ. Asian Pacific Postal Union).

Відповідно до політики уряду Бутану про надання автономії організаціям, здатним працювати незалежно, 1 жовтня 1996 була створена поштова корпорація — Bhutan Postal Corporation Ltd., яка з тих пір є офіційним поштовим оператором Бутану.

За відомостями на 2010 рік, поштова мережа Бутану складалася з 89 точок надання поштових послуг, включаючи два головних поштамти і 17 поштових відділень.

До 1962 року в Бутані не емітувалися поштові марки, якщо не вважати фіскальні марки, що вперше з'явилися в 1954 році, які при необхідності могли використовуватися і для стягування поштового збору. Нечисленна міжнародна кореспонденція переправлялася через Індію, франкірувалась в індійському поштовому відділенні індійськими марками^[7].

Бутан приступив до випуску поштових марок для власних потреб з 10 жовтня 1962 року. Перша серія включала марки семи номіналів — від 2 чертумів до 1,30 нгултрумів, на яких були зображені поштовий гонець, стрілець з лука, як, карта Бутану, перший король країни Уг'єн Вангчук з символами влади і фортеця Паро^[2][8]. Одночасно з'явилася і перша серія пам'ятних марок^[9]. За період з 1954 по 1963 рік було видано 18 поштових марок (з урахуванням фіскальних, також вживалися як поштові)^[6]. Емісією власних поштових марок уряд Бутану бажав зміцнити у світі образ бутанської незалежної, суверенної держави^[7].

Надалі бутанські марки стали відомі тим, що серед них можна зустріти велику кількість незвичайних випусків^[10].

Своїм зародженням програма видання марок Бутану зобов'язана американському бізнесменові Берту Тодду. Він вивчав Бутан, будучи студентом Оксфордського університету, вперше прибув в цю країну в 1951 році і пізніше став радником бутанського уряду та королівської сім'ї Джігме Дорджі Вангчука^[4]. Існує припущення, що він є першим американцем, який відвідав Бутан, однак це твердження неможливо довести напевно. Саме за його порадою і при його участі була розроблена бутанська програма випуску поштових марок. Однією з основних цілей цієї програми було залучення грошей, необхідних для удосконалення інфраструктури Бутану, після того як Світовий банк відкинув підготовлену за сприяння Тодда заявку Бутану на позику^[7].

Тодд заснував Bhutan Stamp Agency (бутанське марочне агентство) в Нассау на Багамських Островах^[11]. Він досить швидко увійшов у курс філателістичної справи і вивчив тонкощі розповсюдження марок через мережу філателістичної торгівлі. Щоб привернути увагу до бутанських марок, Тодд зробив наголос на випуски марок незвичайного дизайну, наприклад, з використанням стереоскопічного (об'ємного, тривимірного) ефекту, що досягається за допомогою лентикулярной технології (англ. lenticular printing).

Незвичайні марки стали виходити починаючи з 1966 року. Перші у світі тривимірні марки-картинки Бутану, що самі приклеюються, з'явилися в 1967 році; на них були зображені астронавти і місячні модулі^[2]. Ці «об'ємні» марки розроблялися чотири роки в Японії і мали небувалий успіх серед колекціонерів світу. До 1973 року марки становили найбільшу статтю доходів Бутану^[7][11].

Після смерті Джігме Дорджі Вангчука в 1972 році на бутанський королівський трон зійшов його син, Джігме Сінг'є Вангчук. У 1974 році він розірвав контракт з фірмою Тодда і уклав угоду на видання марок з іншою американською компанією — Міжурядовою філателістичною корпорацією (англ. Inter-Governmental Philatelic Corporation)^[11].

Задумані Тоддом, але проігноровані спочатку багатьма колекціонерами деякі ранні марки Бутану стали згодом культовими об'єктами серед філателістів, а незвичайні носії та матеріали пізніше були скопійовані поштовими відомствами інших країн для власних випусків. Так, Канада випустила марки з об'ємними (тривимірними) зображеннями, а Швейцарія — марки, зроблені з дерева^[11]. У наступні роки марки Бутану прийняли звичніший вигляд і лише іноді друкувалися в незвичайному форматі. Як би там не було, поштові блоки і надзвичайно різноманітна тематика залишаються головними особливостями програми випуску поштових марок Бутану.

В результаті багаторічної практики випуску філателістичної продукції Бутану заповзятливими іноземними ділками світовий ринок наповнили найрізноманітніші бутанські марки — зі стереоскопічним ефектом, на сталевий і золотий фользі, з ароматом троянди, марки-грамплатівки та інші; круглі, квадратні, прямокутні, ромбічні та інші; з зубцями і без зубців, з наддруківками, блоки, присвячені М. Ґанді, Дж. Кеннеді, дослідженню космосу, Олімпійським іграм та інші; з зображеннями птахів, комах, звірів, квітів, картин відомих художників і навіть легендарної «снігової людини»^[9][12].

На бутанських поштових марках можна також часто побачити сюжети, що відображають національну архітектуру дзонгів, буддистську спадщину і природу. Наприклад, на серії марок, виданих у 2000 році з нагоди виставки «Expo 2000», намальовані шість різних дзонгів в Бутані: Трашиганг, Лхунце, Гаса, Пунакха, Ташічо і Паро. Спортивні марки присвячувалися Олімпійським іграм і чемпіонатам світу з футболу^[13].

Пошта Бутану випустила пристойну кількість унікальних поштових марок із застосуванням незвичайних матеріалів і технологій, багато з яких стали першими у світі у своєму роді, включаючи^[4][11][12]:

• перші тривимірні марки;
• перші марки з запахом;
• перші марки з фарбами, накладеними шарами на зразок мазків на картині^[2];
• перші марки-барельєфи;
• перші марки на сталевий фользі та шовку;
• перші марки, штамповані на екструдованому пластику (англ. extruded plastic);
• перші марки-грамплатівки^[14];
• одні з перших марок на оптичних дисках — у вигляді CD-ROM (КНДР зробила таку марку раніше).

Марки на фользі у вигляді монет виготовлялися в 1966, 1968 і, нарешті, в 1975 роках^[2][12][15]. У 1969 році виходила серія з дванадцяти поштових мініатюр на фользі, на яких була відображена історія розвитку металургії — домни, прокатні стани, блюмінги тощо. Товщина фольги цих марок становила всього 0,001 дюйма^[2].

Після космічної серії 1967 року тривимірні поштові марки ще не раз видавалися Бутаном, у тому числі:

• 1968 — марки із зображеннями метеликів;
• 1969 — три серії із зображеннями риб, птахів і комах;
• 1970 — три серії, на яких відображені картини, тварини і освоєння космосу;
• 1971 — випуск, присвячений старовинним автомобілям;
• 1973 — марки на тему «Гриби»;
• 1976 — випуск із зображеннями традиційних масок^[16][17].

У 1971 році в світ вийшли унікальні пластмасові барельєфні марки з зображенням стародавніх артефактів, а в 1972 році — така ж серія з портретами відомих людей^[12]. На бутанських марках з'являлися такі знаменитості, як Елвіс Преслі (2003), Принцеса Діана (1981, 1982, 2003), Ганді (1969, 1972, 1998), Джон Ф. Кеннеді (1972, 2002), Єлизавета II (2002), Мати Тереза (1998) і Альберт Ейнштейн (2000)^[11][18].

У 1973 році була випущена серія з семи вінілових марок-грамплатівок. На одній був записаний гімн Бутану, на чотирьох — народні мелодії. Ще на одній марці-грамплатівці була відтворена звукова розповідь англійською мовою про історію Бутану, а на останній — та ж розповідь, але на мові дзонг-ке^[2][12][14].

За період з 1962 по 1978 рік було емітовано понад 700 бутанських марок і 82 блоки, а також велика кількість паралельних беззубцевих випусків (192 марки і 27 блоків). На непроданих залишках вироблялися наддруківки нових номіналів. У наступні роки кількість випущених марок помітно скоротилася, хоча як і раніше не відповідала поштовим потребам країни^[9].

Починаючи з 1993 року Бутан щорічно випускає поштові марки з нагоди китайського Нового року. Тематика діснеївських мультфільмів відображена на бутанських марках і блоках, які видавалися в 1982, 1984 (дві марки), 1985 (дві марки), 1988, 1989 і, нарешті, в 1991 роках^[11][12].

У 2008 році поштове відомство Бутану одним з перших у світі випустило поштові марки на оптичних дисках (на диску CD-ROM)^[19], про що мріяв в останні роки свого життя Берт Тодд^[11]. Інша подібна марка була вироблена в 2009 році^[20].

Поштово-благодійні марки Бутану вперше надійшли в обіг в 1964 році. Перші авіапоштові марки були виготовлені в січні 1967 року з нагоди відкриття вертолітної лінії між Пхунчолінгом і Паро. Для цієї мети марки колишніх випусків забезпечувалися наддруківкою у вигляді зображення вертольота і слова Airmail («Авіапошта»)^[9].

Фіскальні марки Бутану виходили в середині 1950-х і близько 1960 і 1970 років. Перша серія з'явилася в 1954 році і складалась з чотирьох марок. З 1955 року ці марки використовувалися для оплати як гербового, так і поштового збору. При цьому посилалися тільки прості листи, поштовий тариф для яких становив ¼ рупії^[9].

Другий випуск фіскальних марок також включав чотири мініатюри. Третя серія мала тільки одну марку в 10 чертумів. Інформації про них недостатньо, але вони доступні на філателістичної ринку і відомо їх використання на документах^[21].

У 1962 році на марках номіналом у ¼ рупії була зроблена вручну наддруківка нової вартості в індійській валюті: 10 і 25 нових пайсів (naye paise). Ці марки, за деякими відомостями, вживалися на поштових відправленнях індійськими робітниками в Бутані^[9].

Окремого каталогу поштових марок Бутану в наш час^[коли?] не існує. Однак інформацію о бутанських поштових емісіях можна знайти в каталогах «Скотт», «Стенлі Гіббонс» і «Міхель».

Марки Бутану, в основній своїй масі, навряд чи призначаються для виконання своєї прямої основної функції — оплати поштових зборів. Їх тиражі у декілька разів перевищують поштові потреби невеликої за величиною держави і до того ж з високим відсотком неписьменних громадян. Саме наклеювання на конверт таких незвичайних знаків поштової оплати, як мініатюри з фольги або марки-пластинки, видається незручним і незвичним^[2].

У той же час попит на супероригінальні бутанські марки серед колекціонерів за тисячі кілометрів від цієї країни дуже великий. Доходи від філателістичних продажів у минулому досягали приблизно 100 тисяч доларів на рік і були важливим джерелом валютних надходжень, що дозволяло Бутанському королівству субсидувати розвиток місцевої економіки. У 1990-і роки популярність марок Бутану залишалася досить високою, і, за деякими повідомленнями^[11], поштове відомство заробляло до $485 000 в рік на продажах філателістичної продукції іноземним колекціонерам. За допомогою марок Бутан переслідував також мету заявити про себе на міжнародній арені^[2].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Історія пошти та поштових марок Бутану