Їжа богів і як вона прийшла на землю — Вікіпедія

Їжа богів і як вона прийшла на землю
англ. The Food of the Gods and How It Came to Earth
палітурка видання 1963 року
Жанрнаукова фантастика
Формароман
АвторГерберт Веллс
Моваанглійська
Опубліковано1904
Країна Велика Британія
ВидавництвоMacmillan Publishers
У «Гутенберзі»11696

«Їжа богів і як вона прийшла на землю» (англ. The Food of the Gods and How It Came to Earth) — науково-фантастичний роман англійського письменника Герберта Веллса. Написаний у 1904 році.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Хімік Бенсінгтон припускає, що ріст тварин зумовлений присутністю в крові особливої речовини. Він шукає її і називає «їжею богів», але пізніше більш тверезо дає назву «гераклеофорбія IV». Разом з біологом Редвудом хімік вирішує випробувати речовину на експериментальній фермі в Гікліброу в графстві Кент (де народився і виріс Герберт Веллс). Але фермери, недбале подружжя Сіннерів, допускає витік «гераклеофорбії IV». Через це виростають не тільки курчата, як планувалося, а також рослини, оси, вуховертки та щурі. Знайомий вчених, «відомий інженер-будівельник» на ім'я Коссар прибуває на ферму, щоб спалити її вщент.

Події на фермі отримують розголос і постає питання що буде, коли дати речовину людям. У результаті дебатів учені вирішують виростити групу дітей-велетнів. Це син Редвуда, троє синів Коссара та онук місіс Скіннер. Крім того доктор Вінклз надає речовину принцесі, а потім виявляється, що є й інші велетні. Діти досягають приблизно 12 метрів заввишки. Спочатку до них ставляться терпимо, але в міру того, як вони все більше ростуть, до них вводяться обмеження. З часом більшість англійців вбачає у велетнях і велетенських тваринах і рослинах загрозу. Розлючений натовп ледь не лінчує Бенсінгтона, і він згодом починає жити на самоті.

Далі оповідь зосереджується про розвитку онука місіс Скіннер, Альберта Едварда Кеддлза. Він працює в крейдяному кар'єрі і одного разу вирішує побачити світ. У Лондоні його оточують тисячі людей, які вимагають, щоб він повернувся додому. Після відмови його застрелює поліція.

Потім дія подається з точки зору нещодавно випущеного з в'язниці чоловіка, який дивується змінами в світі, що відбулися за минулі 20 років. Британське суспільство навчилося справлятися зі спалахами гігантизму в комарів, павуків, щурів тощо. Політик Кетерхем на прізвисько «Джек, убивця велетнів», обіцяє покласти край поширенню «їжі богів» і знищити всіх велетнів.

Наприкінці роману розповідається про кохання між молодим велетнем, сином Редвуда, і безіменною принцесою. Обоє тікають до синів Коссара. Їхнє кохання розквітає саме тоді, коли Катерхем, який нарешті досяг влади, намагається позбутися велетнів. Попри винищувальну воєнну операцію, велетням вдається вціліти в заздалегідь збудованій фортеці. Вони закидують Лондон снарядами з «гераклеофорбією IV» змушує Катерхема оголосити перемир'я. Катерхем обирає сина Редвуда як посередника, висуваючи вимогу, щоб велетні жили окремо та не розмножувалися. Один із синів Коссара заявляє, що зростання — це закон природи і велетні його підтримують. Світ опиняється на порозі боротьби між нечисленними шляхетними велетнями та звичайними людьми.

Посилання

[ред. | ред. код]