Абетка есперанто — Вікіпедія

Абетка мови есперанто створена на латинській основі. У ньому двадцять вісім букв, з них п'ять з діакритичним знаком «^» і одна з наголосом "".

Кожній букві відповідає один звук, кожному звуку відповідає одна буква. Всі звуки вимовляються чітко. Наголос завжди падає на передостанній склад.

Вимова есперанто досить сильно варіює: зазвичай люди вимовляють звуки есперанто так само, як вони вимовляють звуки своєї рідної мови.

• «щ» = ŝĉ: Blahoviŝĉenske, Ŝĉastja, Ĉerkaŝĉina, borŝĉ, ŝĉi;

• «и» = i: Kijiv, Mirhorod, Miroslav, Mirnij, vareniki;

• «ї» = ji: Mikolajiv, Ĉuhujiv, Jiĵaĉenko;
• «є» = je: Serhijenko, Jenakijeve, Jevhen;

• «ьо» = o після «л»: Kovalov, Polovij;
  • jo в інших випадках: Ĉobotarjov, Sinjohub;
• «йо» = jo: Hajovij, Andrijoviĉ;

• «ю» = u після «л»: Ludmila, Miĥajluk;
  • ju в інших випадках: Jurij, Julija;

• «я» = a після «л»: Laŝko, Polanicja;
  • ja в інших випадках: Jalta, Slavjanjsjk, Tetjana;

• «ь» = j: Umanj, Karasj, Donecjk;
  • після «л» опускається: Tiraspol, Ternopil, Moskal, Vasil.

Якщо написання літер з діакритичними знаками неможливо (наприклад, немає підтримки Юнікоду), то використовують сурогатні системи написання букв.

Для запису есперанто використовується Unicode; раніше було популярним кодування ISO-8859-3. В HTML і XML можна також використовувати числові коди.