Абрамова Людмила Володимирівна — Вікіпедія

Абрамова Людмила Володимирівна
рос. Людмила Владимировна Абрамова
Ім'я при народженні	Абрамова Людмила Володимирівна
Дата народження	16 серпня 1939(1939-08-16)[1]
Місце народження	Москва, СРСР
Дата смерті	17 лютого 2023(2023-02-17)[2] (83 роки)
Місце смерті	Москва, Росія
Громадянство	СРСР →  Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кіноактриса, сценарист
IMDb	ID 1135050
Абрамова Людмила Володимирівна у Вікісховищі

Людмила Володимирівна Абрамова (16 серпня 1939, Москва, СРСР — 17 лютого 2023, Москва, Росія) — радянська кіноактриса і сценарист. Друга дружина Володимира Висоцького, мати акторів Аркадія Висоцького і Микити Висоцького.

Батько — редактор видавництва «Хімія», мати отримала дві вищі освіти: до війни закінчила механіко-математичний факультет МГУ, а після війни — Військовий інститут іноземних мов.

Людмила жила в квартирі з батьками, сестрою і бабусею Любов'ю Борисівною, бабуся знала напам'ять багато віршів, вірші Миколи Гумільова та Анни Ахматової, з Ахматової були знайомі брат і сестра її бабусі.

Ще в роки навчання у ВДІКу, в 1961 році на зйомках картини «713-й просить посадку» познайомилася з Володимиром Висоцьким, стала його дружиною і матір'ю його синів — Аркадія і Микити.

У 1963 році закінчила ВДІК (майстерня М.І. Ромма, диплом з відзнакою^[3]), з нею на одному курсі навчалися Андрій Смирнов і Андрій Кончаловський.

У 1960-і—1970-і роки знімалася в художніх фільмах.

Співавтор сценарію фільму «Поки не випав сніг...» (1984), поставленого на Одеській кіностудії.

У 1991 році опублікувала книгу спогадів про Володимира Висоцького «Факти його біографії».

У 1990-х—2000-х роках брала участь в документальних картинах.

На пенсії викладала в одному зі столичних ліцеїв. Працювала художнім керівником Дирекції зі створення музею В. Висоцького^[4].

У 2012 році у видавництві «Текст» вийшла складена Л.В. Абрамовою посмертна збірка творів її близької подруги Діни Калиновської, до якої увійшли оповідання і моноп'єса з творчої спадщини письменниці. Також з архіву письменниці, що зберігається у Людмили Абрамової, в московському єврейському культурному центрі на Великій Нікітській в 2009 році була організована виставка декоративних скриньок «Письменник Діна Калиновська та її коробки».

Померла 17 лютого 2023 року у Москві в 83-річному віці^[5].

• Чоловік (з 25.07.1965; розлучення 10.02.1970 В. С. Висоцький (1938—1980) — актор театру і кіно, поет, автор-виконавець.
  • син Аркадій (нар. 29 листопада 1962) — актор, кіносценарист.
    • 5 онуків: Володимир, Наталія, Микита, Михайло і Марія.
  • син Микита (нар. 8 серпня 1964) — актор, режисер, сценарист.
    • 3 онука: Данило, Семен і Віктор, внучка Ніна Висоцька (нар. 2013).
• Чоловік (з 1971 по 1990-і)^[6] — Юрій Петрович Овчаренко (нар. 3 грудня 1935) — інженер-механік.^[7]
  • дочка — Серафима Юріївна Овчаренко (нар. 27 квітня 1973).

• 1962 — 713-й просить посадку — Єва Прістлі
• 1964 — Застава Ілліча / Мені двадцять років — епізод (немає в титрах)
• 1965 — Кімната (фільм-спектакль) — стюардеса
• 1966 — Східний коридор — Олена
• 1969 — Не жити мені без тебе, Юсте
• 1970 — 1905 рік (фільм-спектакль) — Марина Сабініна (співає М. Полякова)
• 1976 — Середина життя — епізод
• 1977 — Червоний чорнозем — епізод

• 1989 — Я не люблю…
• 1998 — Щоб пам'ятали, Фільм 41: Володимир Висоцький
• 2006 — Як йшли кумири
• 2006 — Володимир Висоцький
• 2006 — Людмила Марченко
• 2008 — Володимир Висоцький. Я прийду по ваші душі!
• 2010 — Світлана Світлична. світити завжди
• 2011 — Висоцький. Останній рік

• 1984 — Поки не випав сніг... (у співавт.; реж. Ігор Апасян, Одеська кіностудія)

• Абрамова Л. В., Перевозчиков В. К. Факты его биографии: Людмила Абрамова о Владимире Высоцком. — М. : Россия молодая, 1991. — 112 с. — ISBN 5-86646-003-3. (рос.)
• Новиков В. И. Высоцкий. — М. : Молодая гвардия, 2013. — С. 77, 150, 464. — (Жизнь замечательных людей) — 10000 прим. — ISBN 978-5-235-03554-6. (рос.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru

Це незавершена стаття про кінематограф. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.