Абба (семітська) — Вікіпедія

Абба, або Авва (арам. אבא, /ʔabɑʔ/, Abba, грец. ἀββᾶ) — «батько, отець» у семітських мовах. Тричі вжито у Новому Заповіті (Мр. 14:36; Рим. 8:15; Гал. 4:6)^[1]. Кожен раз супроводжується грецьким перекладом «батьку» (грец. ὁ πατἠρ, ho pater)^[1]; у латинському варіанті — «абба, отче» (лат. abba, pater). В семітських мовах входить до складу чоловічих імен і показує відносини батьківства, наприклад Абу-Алі — «батько Алі». Також — Аба, Абу («володар»).

Крім того, слово абу є частиною великої кількості власних назв, наприклад:

• Абу-Дабі
• Абу-Сімбел

• Абат — настоятель чоловічого монастиря.
• Абатиса — настоятелька жіночого монастиря.

• Maas, Anthony. Abba [Архівовано 24 серпня 2018 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Біблійний словник Істона

• О. Предко. Авва // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2. [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.]