Аврора: За межами рівності — Вікіпедія

Аврора: За межами рівності
Жанрнаукова фантастика
Формаантологія

«Аврора: За межами рівності» (англ. Aurora: Beyond Equality) — антологія феміністичної наукової фантастики, опублікована Вондою Мак-Інтайр і Сьюзен Дженіс Андерсон 1976 року.[1][2]

Передумови та концепція

[ред. | ред. код]

Вонда Мак-Інтайр і Сьюзан Дженіс Андерсон почали роботу над «Авророю: За межами рівності» 1974 року. Антологія послідувала за іншими збірками, такими як том 1975 року «Жінки дива» під редакцією Памели Сарджент, яка намагалася дослідити гендер у науковій фантастиці та відмінності в стилях написання між авторами-чоловіками та жінками. «Про туман, і траву, і пісок» Макінтайра була серед творів, опублікованих у «Жінки дива».[1] Для «Аврори: за межами рівності» Макінтайр і Андерсон попросили авторок та авторів написати історії, які, за їхніми словами, «дослідять майбутнє людського потенціалу після досягнення рівності між статями». Редакції не сподобалися багато оповідань, які вони отримали, і збірку збирали протягом року. Врешті-решт вона була опублікована в травні 1976 року видавництвом Fawcett Gold Medal.[1][2][3]

Зміст

[ред. | ред. код]

Книга «Аврора: за межами рівності» містить вісім оповідань семи авторок та авторів, а також есе Урсули Ле Гуїн.[1] Есе Ле Гуїн під назвою «Чи необхідна стать» було захистом суспільства андрогінних індивідів, яке вона зобразила в «Лівій руці темряви», і її вибору використовувати чоловічі займенники для всіх них.[3] У Макінтайр й Андерсон склалося враження, що вони вибрали історії чотирьох чоловіків і чотирьох жінок; фактично дві історії надійшли від одного автора, Еліс Шелдон, яка писала під двома різними псевдонімами (Джеймс Тіптрі-молодший і Раккуна Шелдон).[1] Іншими жінками-авторками були Мілдред Дауні Броксон, Джоанна Расс і Мардж Пірсі, тоді як авторами-чоловіками були Дейв Скал, Пі Джей Плаугер і Крейг Стріт.[1]

Прийом і аналіз

[ред. | ред. код]

Вчений-фантаст Майк Ешлі заявив, що більшість оповідань у збірці зазнали невдачі у своїй спробі зобразити гуманістичне суспільство, натомість зображуючи «наскільки безнадійними були чоловіки та якими вищими могли бути жінки». За словами Ешлі, «Жінка на межі часу» Пірсі, уривок з однойменного роману, опублікованого пізніше того ж року, була єдиним твором, який зображував несексистське майбутнє.[1] Твір Тіптрі «Г'юстон, Г'юстон, ти читаєш?» отримав нагороди «Неб'юла» та «Юпітер» за найкращу повість 1976 року,[4][5] та премію Г'юго за найкращу повість 1977 року[6], хоча її критикували деякі рецензенти, зокрема Меріон Зіммер-Бредлі.[1] В оповіданні Плаугера «Ось будуть дракони» повністю уникано використання займенника для одного з персонажів, таким чином залишаючи їхню стать неоднозначною. Техніка, яку пізніше використала Макінтайр у своєму романі «Змія мрії», описується як урок фемінізму, що здібності та характер людини важливіші за її стать.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и Ashley, Michael (2000). The History of the Science-fiction Magazine. Liverpool University Press. с. 182—184. ISBN 978-1-84631-003-4.
  2. а б в Riley, Dick; Staicar, Robert; Staicar, Tom (1982). Critical Encounters II: Writers and Themes in Science Fiction. F. Ungar. с. 125—126. ISBN 978-0-8044-2837-8.
  3. а б White, Donna (1999). Dancing with Dragons: Ursula K. Le Guin and the Critics. Columbia, South Carolina: Camden House. с. 48, 125. ISBN 978-1-57113-034-1.
  4. Nebula Awards 1976. Science Fiction Awards Database. Locus. Архів оригіналу за 25 жовтня 2015. Процитовано 6 грудня 2011.
  5. Reginald, R.; Menville, Douglas; Burgess, Mary A. (2010). Science Fiction and Fantasy Literature. Wildside Press LLC. с. 768. ISBN 9780941028769.
  6. 1977 Hugo Awards. World Science Fiction Society. Архів оригіналу за 7 травня 2011. Процитовано 19 квітня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]