Автобус далекого прямування — Вікіпедія

Автобус далекого прямування (англ. Coach) — автобус, призначений для перевезення на великі відстані.

Від міського та приміського автобуса його відрізняють:

• Тривалий час у дорозі: від кількох годин до кількох діб.
• Незначна кількість зупинок: рухається без зупинок кілька годин.
• Посадка і висадка пасажирів переважно на кінцевих станціях. Можлива зупинка на проміжних станціях, але на досить тривалий час (20—30 хвилин).
• Великий обсяг багажу, що перевозиться пасажирами.

Особливості конструкції:

• Відсутність стоячих місць.
• Наявність тільки одних-двох дверей, вужчих, ніж в міському автобусі: посадка і висадка пасажирів триває кілька хвилин і немає потреби в їхній великій пропускній спроможності.
• Багажне відділення великого об'єму, розташований під підлогою салону. Також є полиці для розміщення ручної поклажі.
• Сидіння з підлокітниками і можливістю зайняти напівлежаче положення. Також в спинці сидіння нерідко розташовується невеликий столик і підставки для склянок.^[1]
• Наявність індивідуальних ламп освітлення, а також шторок вентиляції для кожного місця.
• Джерело змінного струму, Wi-Fi-доступ до інтернету.
• Також в комплектацію може входити хімічний туалет, кулер для води, холодильник, мікрохвильова піч, мінібар, гардероб, телевізор, персональні комп'ютери, кондиціонер, можливо душ і телефон.

• Закон України «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» від 18 лютого 1997 р. № 176 [Архівовано 23 червня 2019 у Wayback Machine.]
• Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 [Архівовано 23 червня 2019 у Wayback Machine.]