Авіано (авіабаза) — Вікіпедія

Авіано
Aviano Air Base
Авіано (регіон Фріулі-Венеція-Джулія) в Італія
F-16 Fighting Falcon на авіабазі Авіано
Координати	46°01′53″ пн. ш. 012°35′49″ сх. д. / 46.03139° пн. ш. 12.59694° сх. д. / 46.03139; 12.59694
Тип	Авіабаза
Інформація про об'єкт
Оператор	Повітряні сили США
Вебсайт	aviano.af.mil
Історія об'єкта
Побудовано	1911
Інформація гарнізону
Поточний командувач	Полковник Лука Каппеллі (ITAF), бриг. генерал Скотт Зобріст (USAF)
Інформація про аеродром
Ідентифікатори	IATA: AVB, ICAO: LIPA
Підвищення	125 м ВНРМ
Злітні смуги Напрямок Довжина і поверхня 05/23 2 987 м Бетон
Джерела: офіційний сайт[1] та DAFIF[2]

Авіабаза Авіано (IATA: AVB, ICAO: LIPA) — база НАТО на північному сході Італії в регіоні Фріулі-Венеція-Джулія. Розташована в муніципалітеті Авіано, біля підніжжя Карнійських Передальп, приблизно в 15 кілометрах від міста Порденоне.

На базі, адміністративний контроль над якою належить ВПС Італії, розміщене 31-е винищувальне авіакрило (31 FW) ВПС США — єдина американська винищувальна частина південніше Альп. Авіакрило складається з 510-ї (510 FS) та 555-ї (555 FS) винищувальних ескадрилей, укомплектованих багатоцільовими винищувачами F-16. Місце розташування авіабази надає авіакрилу стратегічно важливе значення для операцій НАТО в південному регіоні.^[3]

У 1911 році італійський уряд створив в Аеропорту Авіано школу льотної підготовки. Під час Першої світової війни з аеродрому вилітали італійські бомбардувальники Caproni на операції проти австро-угорських військ. У 1916 році два італійських льотчики, капітан Мауріціо Пальяно і лейтенант Луїджі Горі, провели несанкціоновану, але успішну повітряну атаку на австрійські військово-морські верфі в Пулі (сучасна Хорватія). З листопада 1917 по листопад 1918 року аеродром був захоплений австро-німецькою армією^[4].

Після війни база в 1919 році була перейменована на Аеропорт Пальяно та Горі. В період між двома війнами аеродром знову використовувався як тренувальна база. Під час Другої світової війни з Аеропорту Пальяно та Горі вилітали Regia Aeronautica та Люфтваффе. Протягом війни аеропорт дев'ять разів атакували американські літаки. Після капітуляції Німеччини у 1945 році базу зайняли Королівські ВПС Великої Британії. У 1947 році аеропорт знову почали використовувати італійські ВПС^[4].

У 1954 році Італія підписала угоду з США, що дозволила американським військово-повітряним силам використовувати декілька італійських авіабаз, в тому числі Аеропорт Пальяно та Горі. На базі у листопаді 1954-го було тимчасово розміщено 629-ту ескадрилью повітряного контролю та попередження ВПС США. У лютому 1955-го база отримала назву Аеродром Авіано та сюди було переведено 7207-му ескадрилью з німецької авіабази Гібельштадт. У 1956 році аеродром Авіано отримав нову назву Авіабаза Авіано, через рік ескадрилья 629 ACWS передала свою техніку італійським ВПС та припинила своє існування, а з Удіне на базу була переведена 7227-ма група підтримки^[4].

У 1966 році 7227-ма група припинила існування, а в Авіано сформовано 40-ву тактичну групу. У 1990 році група була реорганізована в 40-е крило тактичної підтримки, яке 1991 року було розформовано, а на базу переведено 401-ше винищувальне авіакрило^[en] з іспанської авіабази Торрехон. У 1994 році американські ВПС перевели 603-тю повітряну ескадрилью з німецької авіабази Зембах в Авіано і приписали її до 401-го винищувального авіакрила. У тому ж році крило було розформоване, а для його заміни з авіабази "Гомстед"^[en] (Флорида) в Авіано було переведено 31-й винищувальне авіакрило^[en] (31 FW).^[4].

Причиною переведення 31 FW стало те, що домашня база авіакрила у Флориді була частково зруйнована у 1992 році під час урагану Ендрю. Щоб уникнути втрати спадщини авіакрила, що мало історію найрезультативнішого авіаційного підрозділу Середземноморському театру Другої світової війни, успішний бойовий досвід у В'єтнамі та низку рекордів в перші роки ВПС, було вирішено замість розформування 31 FW перевести його на авіабазу Авіано. 31 FW отримало дві нових винищувальних ескадрильї: 510-ту^[en] та 555-ту^[en], які мали на озброєнні багатоцільові винищувачі F-16С/D Block 40.^[5]

У травні 1994 року 31 FW було залучене до встановлення безпольотної зони над Боснією в рамках операції «Денай флайт». 2 червня 1995-го сербські сили за допомогою ЗРК збили F-16 із 555-ї ескадрильї, пілот капітана Скотта О'Грейді зміг успішно катапультуватися, але опинився в глибокому тилу противника. Для його порятунку була проведена масштабна пошуково-рятувальна операція. О'Грейді вдавалося протягом шести днів уникати полону, поки він не був евакуйований вертольотом HH-53 Корпусу морської піхоти США.^[6]

У серпні 1995 року почалася операція «Обдумана сила» і 31 FW здійснював повітряні удари по боснійським сербам, що проводили етнічні чистки серед мусульманського населення країни. Операції з підтримання миру продовжувались на Балканах до кінця 2004 року, коли відповідальність за регіон взяв на себе Європейський союз^[7].

У 1999 році ВПС США в Європі створили в Авіано тимчасовий підрозділ 31 AEW-NOBLE ANVIL для операції «Союзна сила», що проводилась для зупинення сербського насильства в краї Косово. Приписана до з'єднаної спеціальної групи, 31 AEW вилетіла з Авіано і приєдналася до союзників по НАТО в 78-денній повітряній кампанії проти Союзної Республіки Югославії (Сербія). З 24 березня по 10 червня 1999 року 31 AEW, найбільше експедиційне крило в історії ВПС, здійснило близько 9000 бойових вильотів і накопичило майже 40 тисяч годин бойової служби у небі над Балканами в рамках операції НАТО^[8].

З березня по вересень 2000 року ескадрильї 510 FS та 555 FS послідовно дислокувались на авіабазі Ахмед Аль Джабер в Кувейті, здіснюючи підтримку під час операції «Саузерн вотч». Перебуваючи в Аль Джабері, ескадрильї здійснили понад 400 бойових вильотів. З червня по грудень 2001-го ескадрильї тричі застосовували бойові пошуково-рятувальні можливості і допомагали забезпечити дотримання режиму безпольотної зони над Іраком.

З серпня по грудень 2002 року 510-та винищувальна ескадрилья і 603-тя повітряна ескадрилья (603 ACS) повернулися до Передньої Азії. Дві ескадрильї здійснювали підтримку під час операції «Нескорена свобода» в Афганістані. 555 FS у цей час передислокувала персонал і літаки на авіабазу в Дечимоманну (Сардинія), оскільки злітно-посадкова смуга в Авіано була закрита на ремонт.

Наприкінці 2003 року авіаполк був залучений до підтримки операції «Свобода Іраку». Авіабаза Авіано служила посадковою зоною для повітряно-десантних військ, що відкривали другий фронт на півночі Іраку. За цей час 31 FW прийняв понад 2300 персоналу армії та ВПС. Операція, що була найбільшою повітряно-десантною операцією з 1989 року, складалася з 62 місій, під час яких було транспортовано 2146 пасажирів і 2 433,7 тонн вантажів.

З початку бойових дій в Іраку сили авіаполку брали участь у регулярних бойових ротаціях в регіоні. Наприкінці 2003 року 603-тя повітряна ескадрилья стала першим підрозділом авіаполку, що був дислокований в Іраку. Перебуваючи в Іраку, вона передислокувалась з міжнародного аеропорту Багдад на авіабазу Балад. У бойових умовах ескадрилья перемістила устаткування вартістю 73 мільйони доларів та понад 100 співробітників з 20 конвоями. У квітні 2004-го повстанці почали мінометний обстріл Балада, убивши льотчика Антуана Холта і поранивши двох інших членів 603 ACS. Смерть льотчика Холта стала першою бойовою втратою 31 FW з часів В'єтнамської війни. 31-й винищувальний авіаполк продовжував підтримувати операції в Іраку до 2007 року, кожного року дислокувавши для цього більше треті свого складу.

У березні 2011 року 31 FW зіграла важливу роль у відповіді ООН на кризу в Лівії, відомій як операція «Одіссея. Світанок», що забезпечувала режим безпольотної зони на виконання резолюції Ради Безпеки ООН UNSR 1973. Авіаполк розмістив чотири повітряних підрозділи і понад 1350 персоналу під час 15-денної операції, з 17 по 31 березня. Він працював цілодобово, щоб забезпечити запуск 2250 льотних операцій з авіабази Авіано^[5].

• Donald, David (2004) Century Jets: USAF Frontline Fighters of the Cold War. AIRtime ISBN 1-880588-68-4
• Endicott, Judy G. (1999) Active Air Force wings as of 1 October 1995; USAF active flying, space, and missile squadrons as of 1 October 1995. Maxwell AFB, Alabama: Office of Air Force History. CD-ROM.
• Fletcher, Harry R. (1989) Air Force Bases Volume II, Active Air Force Bases outside the United States of America on 17 September 1982. Maxwell AFB, Alabama: Office of Air Force History. ISBN 0-912799-53-6
• Martin, Patrick (1994). Tail Code: The Complete History of USAF Tactical Aircraft Tail Code Markings. Schiffer Military Aviation History. ISBN 0-88740-513-4.
• Ravenstein, Charles A. (1984). Air Force Combat Wings Lineage and Honors Histories 1947–1977. Maxwell AFB, Alabama: Office of Air Force History. ISBN 0-912799-12-9.
• Rogers, Brian (2005). United States Air Force Unit Designations Since 1978. Hinkley, England: Midland Publications. ISBN 1-85780-197-0.
• USAAS-USAAC-USAAF-USAF Aircraft Serial Numbers--1908 to present [Архівовано 30 січня 2009 у Wayback Machine.]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіано (авіабаза)

• Aviano Air Base [Архівовано 22 травня 2021 у Wayback Machine.], офіційний сайт
• Aviano Air Base на GlobalSecurity.org [Архівовано 8 липня 2014 у Wayback Machine.]