Аглаоніка — Вікіпедія

Аглаоніка
дав.-гр. Ἀγλαονίκη
Народиласяневідомо
Фессалія[d]
Померланевідомо
Діяльністьастрономка
CMNS: Аглаоніка у Вікісховищі

Аглаоніка (Аганіса, дав.-гр. Ἀγλαονίκη) — давньогрецька жінка-астроном, II—I століття до нашої ери[1]. Дочка астронома Гегетора (або Гегемона) з Фессалії. Вона згадується у працях Плутарха[2] та анонімних нотатках до науки Аполлонія Родоського[3][4].

Аглаоніку називали Фессалійською відьмою за те, що вона вміла «примушувати Місяць зникнути з небосхилу». Насправді ж, Аглаоніка передбачала місячне затемнення. Загалом, прізвисько Фессалійські відьми використовувалось до декількох жінок III—I століття до н. е., які могли передбачати затемнення[5]. Про Фессалійських відьом говорить Сократ у Платонівському діалозі «Горгіій».[6]

Плутарх писав, Аглаоніка «вона добре знайома з фазами місяця, могла передбачати його затемнення, і, знаючи заздалегідь, коли місяць сховається під тінню Землі, робила так, щоб усі повірили, що це вона викрала місяць».[7]

Вшанування

[ред. | ред. код]
  • На честь Аглаоніки названо один з кратерів на Венері.[5]
  • Також на її честь названо рід метеликів-совок Aglaonice.
  • Аглаоніка є персонажем у фільмі Жана Кокто «Орфей» (1950), де вона є подругою Евридіки та лідером Ліги жінок. Роль Аглаоніки зіграла Жульєт Греко.
  • Аглаоніка включена у мистецьку композицію художниці Джуді Чикаго «Поверх спадщини», де представлено 999 найвизначніших жінок історії.[8]
  • Ім'я Аглаоніки згадується в давньогрецькому прислів'ї «Так, як місяць підпорядковується Аглаоніці». Прислів'я посилається на її любов до самохваління.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Peter Bicknell: «The witch Aglaonice and dark lunar eclipses in the second and first centuries BC.» In: Journal of the British Astronomical Association, Bd. 93, Nr. 4, pp. 160—163, Bibcode: 1983JBAA...93..160B
  2. ↑ Plutarch, De defectu oraculorum, section 13. www.perseus.tufts.edu. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 3 червня 2019.
  3. ↑ Ogilvie, Marilyn Bailey (1986). Women in Science. The MIT Press. ISBN 0-262-15031-X.
  4. ↑ Schmitz, Leonhard (1867), Aganice, у Smith, William (ред.), [[Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology]], т. (1), Boston, с. 59, архів оригіналу за 16 червня 2010, процитовано 3 червня 2019 {{citation}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  5. ↑ а б в Howard, Sethanne (2008). Hidden Giants (вид. 2nd). Lulu.com. с. 31. ISBN 9781435716520.
  6. ↑ Gorgias. fordham.edu. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 3 червня 2019.
  7. ↑ Plutarch, Conjugalia Praecepta. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 3 червня 2019.
  8. ↑ Aglaonice. Elizabeth A. Sackler Center for Feminist Art: The Dinner Party: Heritage Floor: Aglaonice. Бруклінський музей. 2007. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 17 December 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аглаоніка&oldid=37435679