Аглютинін — Вікіпедія

Аглютинін^[1](лат. agglutinatio — склеювання) — речовина, що призводить до того, що частинки (такі як бактерії або клітини) склеюються, утворюючи грудку або масу^[2].

Також, аглютиніном називають корпускулярний антиген (термолабільний глобулін) плазми крові^[3], що може вступати в реакцію із специфічними (комплементарними) білками (наприклад, під час реакції гемаглютинації (РГА) при визначенні групи крові з білками на поверхні еритроцитів^[4]). Він знаходиться також в лімфі, ексудаті та транссудаті.

Групові аглютиніни крові (гемаглютиніни) являють собою молекули гамма-глобулінів, які відрізняються від інших глобулінів здатністю специфічно з'єднуватися і з однойменними антигенами крові (найчастіше еритроцитів)^[5].

Аглютиніни накопичуються в крові за інфекційних захворювань і щеплень та спричинюють склеювання відповідних чужорідних об'єктів з утворенням видимих неозброєним оком скупчень, конгломератів; на думку деяких науковців, в організмі у відповідь на антигенне подразнення виробляються не різні антитіла (аглютиніни, лізини, опсоніни, преципітини), а один тип антитіл, що проявляє залежно від умов певні властивості — склеювати, лізувати тощо^[6]. При низькій температурі у крові утворюються холодові аглютиніни.

• Аглютинація
• Гемаглютинін

• Аглютиніни [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ

Це незавершена стаття з імунології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.