French
DeutschАйгульське озеро — Вікіпедія
| Айгульське озеро крим. Ayğul gölü | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 45°57′33″ пн. ш. 34°02′59″ сх. д. / 45.95917° пн. ш. 34.04972° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |  Україна | |||
| Регіон | Автономна Республіка Крим | |||
| Розташування | Красноперекопський район | |||
| Прибережні країни | Україна | |||
| Геологічні дані | ||||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 37,5 км² | |||
| Висота | -0,1 м | |||
| Глибина середня | 2 м | |||
| Глибина макс. | 4,5 м | |||
| Довжина | 18 км | |||
| Ширина | макс. 4,5 км | |||
| Вода | ||||
| Солоність | 25,34 г/л | |||
| Басейн | ||||
| Вливаються | Неточна, Цілинна, Сиваш (річка) | |||
| Площа басейну | 213 км² | |||
| Інше | ||||
| Geonames | 713093 | |||
| Код ДВР Росії | 21020000111106300000240 | |||
  Айгульське озеро (Автономна Республіка Крим) | ||||
 | ||||
| | ||||
Айгульське озеро, а також Велике Айгульське, Кирське, Великий Кирк (рос. Айгульское озеро, крим. Ayğul gölü, Айг'ул голю) — солоне озеро, розташоване в північно-східній частині Красноперекопського району; 3-е за площею озеро Криму. Площа водного дзеркала — 37,5 км². Тип загальної мінералізації — солоне. Походження — лиманове. Група гідрологічного режиму — безстічне.
Входить до Перекопської групи озер, де є найбільшим. Довжина — 18 км. Ширина середня — 2,0 км, найбільша — 4,5 км. Глибина середня — 2 м, найбільша — 4,5 м. Висота над рівнем моря — −0,1 м (уріз води на північному березі). Озеро не використовується. Найближчі населені пункти: село Червоноармійське розташоване на західному березі; села Новоолександрівка та Багачівка — південніше від озера, Томашівка — східніше. Також біля озера розташовано 4 зниклі села: Комишівка — північніше від озера, Якіш-Кашкара — західніше, Дністрівка, Ас та Найман — східніше.
Озеро має неправильну довгасто-овальну форму, витягнуто в напрямку з північного заходу на південний схід. Південна частина улоговини звужена, північна розширена. Протяжність з півночі на схід перевищує протяжність із заходу на схід приблизно в дев'ять разів. Живлення: підземні води Причорноморського артезіанського басейну, скидні та дренажні води. Загальна площа водозбору озера 213 км². Води надходять в озеро Айгульске по спрямлених руслах річок Неточна (ГК-19) (площа водозбору 105 км²), Цілинна (ГК-20), Сиваш (ГК-21) та балці Вигонна (СК-1)[1]. Берегова лінія північної частини озера та острови на півночі озера місцями обривисті, без пляжів, висотою 2, 3 і 6 м. На берегах гніздяться птахи, оскільки воно як і Кирлеуцьке не забруджнене відходами хімічної промисловості, на відміну від інших озер Перекопської групи[2]. По центру від центру на південь озера розташовані острова майорська, на найбільшому з них розташований артезіанський колодязь потужністю 5000 л/ч.
Айгульское або Кирське озеро:АІ — місяць; ай, Айя — в древнетюркської мові «почитати» (співзвучно з гр. АІ — святий); кирк — РПІ ногайців, каракалпаків; мабуть, у назві Кирське загублений звук «к»
- ↑ Реки и балки Равнинного Крыма. Архів оригіналу за 17 березня 2012. Процитовано 17 березня 2012.
- ↑ Сакская гидрогеологическая режимно-эксплуатационная станция. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 30 липня 2014.
- Топографическая карта. Листы: L-36-081, L-36-069. Видання 1993 року.
- ГНПП Картография (Атлас географии Украины), 2003 р.
- На сайті Рескомводхоза АРК[недоступне посилання з лютого 2019]
- Озёра Крыма [Архівовано 22 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Айгульське озеро [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ