Акання — Вікіпедія

А́кання (біл. аканьне) — вимова ненаголошеного звука [о] як [а] або як [ə].

Акання слов'яни запозичили в балтів. Воно властиве білоруській та російській літературним мовам. В українській мові воно присутнє в носіїв східнополіського говору, адже був тісний контакт із білорусами. Також акання спорадично присутнє в північно-східних діалектах польської мови^[1], котрі розвинулися (або ж мали тісний контакти із ними) з білоруських та литовських говірок. В українській літературній мові акання сприймається як порушення норм літературної вимови.

• Білоруси в Польщі
• Ікання
• Окання
• Редукція голосних
• Укання

• Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За редакцією С. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001.

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ DIALEKTOLOGIA POLSKA. www.dialektologia.uw.edu.pl. Процитовано 3 листопада 2024.