Акваланг — Вікіпедія

Акваланг. 1 — Шланг, 2- Мундштук (загубник); 3 — Клапан (редуктор); 4 — Наплічні ремені; 5 — Наспинний щиток; 6 — Резервуар (газовий балон)

Аквала́нг (від лат. aqua — вода та англ. lung — легеня), також ску́ба (англ. SCUBA, Self-contained underwater breathing apparatus, автономний апарат для дихання під водою) — легке водолазне спорядження, що дозволяє занурюватися на глибини до трьохсот метрів.

Акваланг використовують у підводному спорті, для рятувальних робіт, підводних досліджень, фото- та кінознімання тощо.

Складається з автомата, що регулює видихання і надходження повітря відповідно до тиску навколишнього середовища, балонів зі стисненим повітрям, загубника та гнучких з'єднувальних шлангів. Зазвичай укріплюється на спині ременями.

Сучасні акваланги бувають двох видів:

  • акваланги відкритого циклу дихання, в яких видихуване повітря не повертається у контур
  • акваланги закритого циклу дихання, в яких повітря або інший газ для дихання, що видихається, повертається у контур і після поглинання вуглекислоти та збагачення киснем, знову використовують для дихання. Ці системи широко використовували, переважно військові, до появи аквалангів відкритого циклу.

Сучасні акваланги також комплектуються компенсаторами плавучості. Системи з закритим циклом дихання використовують розвинені електронні методи моніторингу та контролю складу дихального газу.

Історія

[ред. | ред. код]

1878 Генрі Флюсс винайшов перший успішно випробуваний підводний апарат із замкнутою схемою дихання, наповнений чистим киснем. Однак використання цього пристрою було небезпечним у зв’язку з токсичністю чистого кисню для нервових клітин людського організму.[1]

На початку 20 ст. вдосконалено регулятор постачання кисню й виготовлено балони, здатні витримувати тиск газу до 200 атмосфер.

1943 французькі науковці Жак-Ів Кусто й Еміль Ганьян винайшли перший безпечний і ефективний апарат для дихання під водою, який надалі успішно використовували для занурення на глибину. За умови дотримання правил безпеки занурення не мало жодних шкідливих наслідків для пірнальника.[1]

Первісно назва «акваланг» позначала марку апаратів для підводного дихання, виготовлених компанією «Aqua Lung». Загальновживаною назвою для класу апаратів це слово стало тільки на території колишнього СРСР. Жак-Ів Кусто та Еміль Ганьян використовували назву «автономний скафандр» (фр. «le scaphandre autonome»), і саме вона застосовується на позначення акваланга у французькій мові.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б Акваланг. ВУЕ (укр.). Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.