Актинобактерії — Вікіпедія

? Актинобактерії
Культура Streptomyces sp. на мікроскопному склі
Біологічна класифікація
Домен: Бактерії (Bacteria) Тип: Актинобактерії (Actinobacteria) Клас: Актинобактерії (Actinobacteria) Stackebrandt et al. 1997[1]
Підкласи / Ряди
Acidimicrobidae Acidimicrobiales Actinobacteridae Actinomycetales Bifidobacteriales Coriobacteridae Coriobacteriales Rubrobacteridae Rubrobacterales некласифіковані Microthrix Cathayosporangium Ferrimicrobium Nostocoida Sarraceniospora Tonsillophilus
Посилання
Вікісховище: Actinobacteria Віківиди: Actinobacteria EOL: 7861 ITIS: 956099 NCBI: 1760 Fossilworks: 325172

Актинобактерії (Actinobacteria, застаріла назва — променисті грибки) — клас грам-позитивних бактерій, які характеризуються високим (понад 55%) вмістом гуаніну і цитозину в ДНК та мають подібну грибам міцеліальну будову. Найбільший підряд класу — актиноміцети (Actinomyceta).

Товщина міцелія актиноміцетів — 0,5—1,0 мкм. При зростанні на щільних середовищах розрізняють субстратну і повітряну частини міцелію. Розмножуються вони фрагментами або спорами що утворюються у різних видів на повітряному і/або субстратному міцелії. Спори та спороносці мають різноманітну форму. Зрідка забезпечені джгутиками й здатні до пересування.

Подібно до грибів актиноміцети здатні утворювати позаклітинні ферменти гідролази, які розкладають складні полімерні речовини (хітин, лігнін, гумусоподібні речовини). Поширені в ґрунті, мулі водоймищ, на рослинних залишках, основною екологічною роллю є розкладання органічної речовини. Є патогенні види (Actinomyces israelii), що спричиняють актиномікоз.

Актиноміцети є активними продуцентами антибіотиків, утворюючи до половини відомих науці.

Аеробні організми, що мають в циклі розвитку міцеліальну стадію. Міцелій може розпадатися на елементи, утворюючи ланцюжки, подібні спорангіям. Справжніх спор немає. Сюди відносять рід Rhodococcus, здатний використовувати вуглеводні нафти.

Міцелій, що утворюється, ділиться на окремі коковидні клітини, рухомі у геодерматофілів і нерухомі у франкій. Франкії — азотфіксувальні симбіонти вільхи й інших не бобових рослин, що створює на їхньому корінні бульби. Житло: ґрунт, води та шкіра ссавців.

У циклі розвитку мають рухому стадію і стадію утворення розвиненого міцелію, розділеного перегородками. Поділяються на роди по типах спорангіїв. Сапротрофи та факультативні паразити. Поширені в ґрунті, лісовій підстилці, тваринних останках і воді природних джерел, часто розвиваючись на пилку рослин, що потрапили в неї.

Утворюють добре розвинений повітряний міцелій, що не розпадається в процесі розвитку на окремі клітини. Спорангії складаються з прямих або закручених спіраллю ланцюжків нерухомих спор. Мешкають у ґрунті, характеризуються сильною антибіотичною і хітинорозчинювальною активністю.

Міцелій також не розпадається на окремі клітки. Спори тільки на повітряному міцелії в ланцюжках або спорангіях, як рухомі, так і ні. Група погано вивчена і вимагає ревізії.

Термоактиноміцети утворюють типові ендоспори й за цією ознакою, а також по будові 16s рРНК, повинні бути віднесені до бацил, проте утворюють розвинений міцелій. Термофіли, здатні рости в діапазоні 40—48 градусів за Цельсієм.

• Колекція посилань про актиноміцетів [Архівовано 6 травня 2006 у Wayback Machine.]
• Корейська дослідницька група актиноміцетів