Алаудінов Апти Аронович — Вікіпедія

Алаудінов Апти Аронович
Народився5 жовтня 1973(1973-10-05) (51 рік)
Gornyd, Q4177211?, Передгірний район, Ставропольський край, РРФСР, СРСР
Діяльністьполітик, офіцер, поліціянт
Alma materЧеченський державний університет
Учасникросійське вторгнення в Україну (з 2022)
Військове звання Генерал-майор
Конфесіясунізм
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден Мужності Медаль «За військову доблесть» 1-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня медаль «За доблесть у службі» (МВС РФ) Медаль «За військову доблесть» (МВС РФ) Медаль «За бойову співдружність» (МВС РФ) Бойове братство
орден імені Ахмата Кадирова
Почесний громадянин Чеченської Республіки
Hero of the Luhansk People's Republic
медаль «За відмінність у службі» (МВС РФ) медаль «За військову доблесть» (РФ) медаль «За бойовий злагід»
Герой Чеченської Республіки
Medal "For Merit to the Chechen Republic"

Апті́ (Апти́) Аро́нович Алауді́нов[1][2][3] (нар. 5 жовтня 1973, сел. Горний, Ставропольський край, РРФСР, СРСР) — російський державний і військовий діяч, військовий злочинець. Командир спеціального загону «Ахмат» з 2022 року, заступник командувача 2-го армійського корпусу ВС РФ під час вторгнення на територію України (з 2023 року).

Начальник Управління боротьби з організованою злочинністю МВС у Чеченській Республіці (2005—2006). Керівник Управління міністерства юстиції Російської Федерації у Чеченській Республіці (2009). Заступник міністра внутрішніх справ у Чеченській Республіці — начальник поліції (2011—2021). Генерал-майор поліції (2012). Герой Російської Федерації (2022)[4]. Герой ЛНР (2022). Кандидат політичних наук (2013).

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 5 жовтня 1973 року в селищі Горний Передгірського району Ставропольського краю в сім'ї відставного офіцера радянської армії[5].

Закінчив середню загальноосвітню школу в плодосовгоспі «Новий маяк» Новосільського району, після чого вступив до Ставропольської філії Московської державної юридичної академії[6].

У 2001 році закінчив Чеченський державний університет за спеціальністю юриспруденція[7].

Під час бойових дій батько та старший брат Апті загинули у боях проти дудаєвських загонів. Через місяць після штурму федеральними військами. Грозного в бою загинули дядько та троюрідний брат Апті. У цих боях сім'я Алаудінових втратила близько двадцяти близьких родичів[8].

Діяльність

[ред. | ред. код]

До 2001 року працював прокурорським працівником[9]. У зв'язку з бойовими діями у регіоні перейшов на роботу до органів внутрішніх справ, на посаду інспектора відділу комплектування в управлінні кадрів МВС[10].

З 2002 по 2004 обіймав різні посади в Управлінні власної безпеки МВС у Чеченській Республіці[11]. У липні 2004 року призначений заступником начальника відділу оперативно-розшукової роботи Управління власної безпеки МВС у Чеченській Республіці[12].

З листопада 2005 р. — начальник Управління боротьби з організованою злочинністю МВС у Чеченській Республіці, працював над створенням даного підрозділу[13].

У 2006 році Рамзан Кадиров призначає Алаудінова керівником Спеціальної комісії з контролю за дотриманням норм та правил проживання в пунктах тимчасового розміщення переселенців[14].

У березні 2009 призначений керівником Управління Міністерства юстиції Росії з Чеченської Республіки[15].

У квітні 2009 року призначений на посаду заступника начальника кримінальної міліції МВС у Чеченській Республіці[16].

Указом Президента Російської Федерації від 13 червня 2011 року призначений на посаду заступника міністра внутрішніх справ у Чеченській Республіці — начальника поліції[17]. У березні 2021 року президент Володимир Путін підписав указ № 149, відповідно до якого Апті Алаудінов був звільнений з посади[8]. З 2022 року — секретар Ради економічної та громадської безпеки Чеченської республіки.

У червні 2012 року було присвоєно спеціальне звання «генерал-майор поліції». Тим самим, Алаудінов став наймолодшим генералом у МВС Росії.

У 2013 році в МДУ імені М. В. Ломоносова під науковим керівництвом доктора філософських наук, професора В. І. Коваленка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук на тему «Регіональна ідентичність як основа формування загальнонаціональної політичної ідентичності» (спеціальність 23). — політичні інститути, процеси та технології); офіційні опоненти — доктор політичних наук, доцент О. В. Федякін та кандидат політичних наук Р. Е. Бараш ; провідна організація — Інститут етнології та антропології імені М. Н. Міклухо-Маклая РАН.

У квітні 2024 року призначений заступником начальника Головного військово-політичного управління Збройних сил Російської Федерації.[18][19]

Санкції

[ред. | ред. код]

Апти Алаудінов командир військового підрозділу збройних сил рф, який безпосередньо брав участь у незаконному вторгненні в Україну в 2022 році.[20]

Санкції обґрунтовані підтримкою вторгнення Росії в Україну. 29 грудня 2014 році Алаудінов був внесений до списку санкцій США.[20][21]

У 2018 році Латвія заборонила йому в'їзд у країну.[22]

У 2020 році санкції щодо Алаудінова ввела Велика Британія.[23]

У 2022 р. визнаний небажаною особою на території Польщі.[24]

Наукові праці

[ред. | ред. код]
  • Алаудинов А. А. Идентичность в зеркале науки: основные подходы к определению сущностных черт и типов // Вестник Российской нации. — 2010. — № 3. — С. 196—205.
  • Алаудинов А. А. К вопросу об определении понятия «политическая идентичность» // Вестник Российской нации. — 2011. — № 1-2. — С. 226—230.
  • Алаудинов А. А. Особенности региональной идентичности как объекта политологического исследования // Вестник Российской нации. — 2011. — № 3. — С. 74- 85.
  • Алаудинов А. А. Формирование общенациональной политической идентич- ности в современной России: проблемы и перспективы // Вестник Российской нации. — 2011. — № 4-5. — С. 69-81.
  • Алаудинов А. А. Нация и этнос как субъекты этнополитических процессов // Политическая регионалистика и этнополитология. Сборник статей по политологическим теоретико-методологическим и прикладным проблемам истории и современности. Вып. III. — М.: Издательство «Социально-политическая Мысль», 2011. — С. 12-25.
  • Алаудинов А. А. Политическая идентичность и национальная безопасность // Транспортная политика и политические коммуникации: Сборник статей по политологическим и социологическим теоретико-методологическим и прикладным проблемам истории и современности. Выпуск III. Геополитика и национальная безопасность. — М.: Издательство «Социально-политическая мысль», 2011. — С. 79-87.
  • Алаудинов А. А. Политические коммуникации и региональная политическая идентичность в условиях современных вызовов // Проблемы и перспективы развития транспорта. Труды Международной научно-практической конференции. — М.: МИИТ, 2011. — С. 10-12.
  • Алаудинов А. А. Политическая идентичность как фактор развития государ- ства и гражданского общества // Транспортная политика и политические ком- муникации: Сборник статей по политологическим и социологическим теоретико-методологическим и прикладным проблемам истории и современности. Вып. IV. Взаимодействие государства и гражданского общества. — М.: МИИТ, 2012. — С. 70-84.
  • Алаудинов А. А. Региональная идентичность — основа формирования общенациональной политической идентичности: монография / науч. ред. В. Х. Акаев; отв. ред. В. В. Черноус; Чеченский гос. пед. ин-т, Центр региональных исслед. Ин-та социологии и регионоведения Южного Федерального ун-та. — Ростов н/Д: Фонд науки и образования, 2015. — 208 с. ISBN 978-5-9906245-5-9 : 550 экз.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Апты Алаудинов - достойный сын своего народа. Информационное агентство "Грозный-Информ" (рос.). Процитовано 1 червня 2022.
  2. ↑ История одного чеченского генерала. www.kavkazr.com. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
  3. ↑ Правая рука главы Чечни Рамзана Кадырова Апты Алаудинов назвал «цель номер один» в Донбассе (ru-RU) . Процитовано 1 червня 2022.
  4. ↑ а б Кадыров передал звезду Героя России командиру спецподразделения «Ахмат» Апты Алаудинову // ТАСС, 03.08.2022
  5. ↑ Апти Алаудинов - достойный сын своего народа. Информационное агентство "Грозный-Информ". 3 вересня 2013. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 27 травня 2022.
  6. ↑ Помощник Кадырова извинился за синяки у пленного украинского офицера. www.kavkazr.com. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
  7. ↑ Командир спецотряда «Ахмат» рассказал о войске Иисуса и битве против сатанистов. Lenta.ru (рос.). Архів оригіналу за 27 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
  8. ↑ а б Начальника полиции Чечни уволили с заместителем прокурора Подмосковья. Коммерсантъ (рос.). 18 березня 2021. Архів оригіналу за 27 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
  9. ↑ Апти Алаудинов намерен привлечь к ответственности Елену Милашину за клевету. Информационное агентство "Грозный-Информ" (рос.). Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 1 червня 2022.
  10. ↑ Помощник главы Чечни Апты Алаудинов сообщил, что украинские силовики убили свою просившую помощь раненую девушку-снайпера - Аргументы Недели. argumenti.ru. Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
  11. ↑ Глава Чечни поздравил с днём рождения Апти Алаудинова. Информационное агентство "Грозный-Информ" (рос.). Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 1 червня 2022.
  12. ↑ Помощник главы Чечни Алаудинов рассказал об интернациональном составе спецназа "Ахмат". Life.ru (рос.). 27 квітня 2022. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
  13. ↑ Помощник Кадырова Алаудинов заявил о гибели семи американских наёмников на Украине. RuNews24.ru (рос.). Архів оригіналу за 27 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
  14. ↑ Нетребко И. (24 травня 2022). Украинский военный о пленении: Спецназ «Ахмат» сработал отлично! Мы ничего не заметили!. Комсомольская правда (рос.). Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
  15. ↑ Апты Алаудинов рассказал о количестве подавленных националистов в Луганском направлении. ГТРК «Грозный» (англ.). Процитовано 27 травня 2022.
  16. ↑ Алаудинов назначен помощником главы Чечни. Кавказский узел. Архів оригіналу за 27 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
  17. ↑ Боец заявил, что ВСУ "хорошо копают, но плохо сражаются". Рен ТВ (рос.). 26 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
  18. ↑ Командир «Ахмата» Апти Алаудинов назначен замглавы Главного политического управления Минобороны. istories.media (рос.). Процитовано 11 серпня 2024.
  19. ↑ Командир спецназа "Ахмат" назначен "политруком" при Минобороны. Радио Свобода (рос.). 17 квітня 2024. Процитовано 11 серпня 2024.
  20. ↑ а б АЛАУДІНОВ Апті Аронович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 16 березня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  21. ↑ U.S. adds four more Russians to human rights sanctions list. Reuters (англ.). 29 грудня 2014. Процитовано 30 березня 2023.
  22. ↑ Латвия запретила въезд Кадырову, Даудову и Алаудинову. RFE/RL (рос.). Процитовано 30 березня 2023.
  23. ↑ а б в Апти Алаудинов награждён орденом Кавказа. Информационное агентство "Грозный-Информ" (рос.). Процитовано 27 травня 2022.
  24. ↑ Польша ввела санкции против экс-главы Совбеза Чечни Апти Алаудинова. RFE/RL (рос.). Процитовано 30 березня 2023.
  25. ↑ Указ Главы Чеченской Республики от 6 июля 2022 года № 127[недоступне посилання]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алаудінов_Апти_Аронович&oldid=43754377