Александров Борис Вікторович — Вікіпедія

Александров Борис Вікторович
Особові дані
Народження	13 листопада 1955(1955-11-13) Оскемен, Казахська РСР, СРСР
Смерть	31 липня 2002(2002-07-31) (46 років) Ust-Katav Urban Okrugd, Челябінська область, Росія
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1972–1973 Торпедо (Усть-Каменогорськ) ? (?) 1973–1978 ЦСКА ? (?) 1979–1980 СКА МВО ? (?) 1980–1982 Спартак (Москва) ? (?) 1982–1989 Торпедо (Усть-Каменогорськ) ? (?) 1989–1990 Мілан ? (?) 1991 Ференцварош ? (?) 1989–1990 Аліса (Москва) ? (?) 1994–1994 Торпедо (Усть-Каменогорськ) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1996–1998 Торпедо (Усть-Каменогорськ) 2000–2002 Торпедо (Усть-Каменогорськ) 1996–2002 Казахстан
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Борис Вікторович Александров (рос. Борис Викторович Александров; нар. 13 листопада 1955, Усть-Каменогорськ — пом. 31 липня 2002, Челябінська область) — радянський і казахстанський хокеїст із шайбою і тренер. Олімпійський чемпіон з 1976 року; майстер спорту СРСР міжнародного класу з 1976 року.

Народився 13 листопада 1955 року в місті Усть-Каменогорську (тепер Казахстан). Почав грати в хокей в сезоні 1972—1973 років як нападник у команді «Торпедо». З 1973 року грав за ЦСКА, де провів шість сезонів^[1]. У 1978 році закінчив Усть-Каменогорський педагогічний інститут. У 1979—1980 роках грав в СКА МВО, у 1980—1982 роках в московському «Спартаці»^[1].

У 1990 році пішов з великого хокею, у вільний час грав за студентську команду «Аліса» (Москва), а також за команду ветеранів «Зірки Росії». У 1994 році повернувся в Усть-Каменогорське «Торпедо», де виступав як граючий тренер. У сезоні 1995/1996 був призначений головним тренером «Торпедо» (Усть-Каменогорськ) і очолив збірну Казахстану. До липня 2002 року був головним тренером усть-каменогорської команди «Казцинк-Торпедо» і збірної Казахстану. 31 липня загинув в автокатастрофі біля міста Усть-Катава (на трасі Уфа — Челябінськ). Похований в Москві на Митинському кладовищі^[1].

• Чемпіон Зимової Олімпіади в Інсбруку (1976; 3 гри, 2 шайби)^[2];
• Чемпіон СРСР (1975, 1977, 1978);
• Срібний призер чемпіонатів СРСР у складі ЦСКА (1974, 1976);
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР 1980 складі «Спартак» (Москва);
• Фіналіст Кубка СРСР (1978);
• Учасник Кубка Канади (1976; 5 ігр, 2 шайби)^[1][2].

У чемпіонатах СРСР і МХЛ брав участь в 400 матчах і забив 177 голів. У збірній СРСР (1975—1977) провів 19 матчів, забив 4 шайби; у збірній Казахстану (1995) — 4 матчі, 2 шайби^[2].

• На місці автокатастрофи, в якій загинув спортсмен, стоїть пам'ятник у вигляді хокейної шайби з фотографією Александрова^[1];
• З 2003 року в Усть-Каменогорську проходить щорічний відкритий турнір з хокею з шайбою серед любителів і ветеранів, присвячений пам'яті Бориса Александрова;
• 13 листопада 2005 року, в день 50-річчя спортсмена, в Усть-Каменогорську, на будинку № 3 по проспекту Незалежності, де жив і зростав хокеїст, було встановлено меморіальну дошку в його пам'ять. Так само в цьому дворі збереглася хокейна коробка, на якій він починав тренуватися;
• З 2010 року Льодовий палац спорту в Усть-Каменогорську, в якому він грав і тренував, носить ім'я Бориса Александрова.
• 26 травня 2019 року в Братиславі, під час чемпіонату світу, був введений в Залу слави ІІХФ^[3].

• Олімпійська енциклопедія / головний редактор С. П. Павлов. — М. : Советская энциклопедия, 1980. — С. 16. (рос.)