Дерюгіна Альбіна Миколаївна — Вікіпедія

Дерюгіна Альбіна Миколаївна
Народилася	16 березня 1932(1932-03-16) Україна
Померла	29 березня 2023(2023-03-29)[1] (91 рік) Україна, Київ ·причина смерті - вік
Громадянство	Україна
Діяльність	спортивна тренерка
Відома завдяки	Тренерка України
Alma mater	Національний університет фізичного виховання і спорту України
Родичі	Блохіна Ірина Олегівна
У шлюбі з	Дерюгін Іван Констянтинович[2]
Діти	Ірина Іванівна Дерюгіна
Нагороди

Альбі́на Микола́ївна Дерю́гіна (16 березня 1932(19320316), Макіївка — 29 березня 2023, Київ) — українська тренерка з художньої гімнастики.

Працювала в СДЮШ олімпійського резерву з художньої гімнастики, була старшою тренеркою, директоркою; головною тренеркою збірної команди України, членкинею виконкому НОК України.

Заслужений тренер України. Заслужений тренер СРСР. Заслужений працівник культури УРСР. Суддя міжнародної категорії. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Матір Ірини Дерюгіної.

Освіта: Дніпропетровський технікум фізичної культури; Київський інститут фізичної культури.

Працювала тренеркою у Київському політехнічному інституті, в ДСС «Спартак». З 1986 — президентка Федерації художньої гімнастики.

За роки роботи тренеркою (спочатку збірної СРСР, потім збірної України) Дерюгіна виховала низку олімпійських чемпіонок, чемпіонок світу та Європи. Серед них: Ольга Щеголева, Ольга Плохова, Вікторія Сірих, Людмила Євтушенко, Ірина Дерюгіна, Олександра Тимошенко, Оксана Скалдіна, Еліна Хозлу, Тамара Єрофеєва, Ганна Безсонова, Наталія Годунко, Ганна Різатдінова.

З 1986 року — президентка Федерації художньої гімнастики. У Києві Альбіною Дерюгіною була організована школа художньої гімнастики «Школа Дерюгіних», яка набула світової популярності і працює під управлінням Альбіни та Ірини Дерюгіних.

• Звання «Герой України» з врученням ордена Держави (15 березня 2002) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку спорту, створення національної школи художньої гімнастики^[3]
• Орден «За заслуги» II ст. (16 березня 2012) — за значні особисті заслуги у розвитку вітчизняної художньої гімнастики, утвердження міжнародного спортивного авторитету Української держави, вагомі професійні здобутки^[4]
• Почесна відзнака Президента України (12 вересня 1995) — за видатні спортивні здобутки, особистий внесок в утвердження авторитету і світового визнання українського спорту^[5]
• Орден княгині Ольги II ст. (11 вересня 2021) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху в Україні, багаторічну плідну професійну діяльність та з нагоди 30-річчя створення Національного олімпійського комітету України^[6]
• Орден княгині Ольги III ст. (25 липня 2013) — за значний особистий внесок у розвиток студентського спорту, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на XXVII Всесвітній літній Універсіаді в Казані^[7]
• Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (7 вересня 2001) — за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Україні, вагомі спортивні і трудові досягнення^[8]
• Національна легенда України (2023, посмертно)^[9]
• Ордени Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани».
• Медаль «За доблесний труд. На ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна», «В пам'ять 1500-річчя Києва».
• Медаль «За підготовку майстрів спорту».
• Почесна Грамота Президії ВР УРСР.
• Золотий диплом президента НОК Росії.
• Знак пошани Київської міськдержадміністрації.
• Почесна відзнака НОК України.
• Лауреатка Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2006).

• Почесні імена України — еліта держави II .Видавництво Логос Україна [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»