Альбіт — Вікіпедія

Альбі́т (від лат. albus — білий) — породотвірний мінерал магматичних гірських порід класу силікатів, натрієвий польовий шпат. Алюмосилікат з групи плагіоклазів.

Історія

Альбіт уперше описано 1815 в Швеції Ю. Г. Ганом та Є. Я. Берцеліусом.

Хім. склад — Na(AlSi₃O₈).

Містить (%): Na₂О — 11,67; Al₂О₃ — 19,35; SiO₂ — 68,44. Домішки: K, Ca, Rb, Cs.

Сингонія триклінна.

Вид пінакоїдальний.

Кристали таблитчасті.

Спайність досконала.

Колір білий різних відтінків.

Блиск скляний, злом нерівний.

Кристали таблитчасті.

Утворюється також у зв’язку з метасоматичними процесами. Використовують у керамічному виробництві.

Альбіт поширений в Україні (Приазов'я, Волноваський район), є в межах Українського щита, у Карелії, на Кольському п-ові, Уралі.

Розрізняють:

альбіт високий (високотемпературна відміна альбіту);
альбіт ґаліїстий (штучний альбіт, в якому алюміній ізоморфно заміщений ґалієм);
альбіт ґерманіїстий (штучний альбіт, в якому кремній заміщений ґерманієм);
альбіт двійниковий (здвоєні кристали альбіту);
альбіт каліїстий (відміна альбіту з вмістом К[AlSi₃O₈] понад 10%); альбіт низький (низькотемпературна відміна альбіту) та інш.

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Альбіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Альбіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альбіт

Портал «Геологія» Портал «Мінералогія»