French
DeutschАльошина Тамара Іванівна — Вікіпедія
| Тамара Іванівна Альошина | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Тамара Ивановна Алёшина | ||||
 | ||||
| Народилася | 10 травня 1919[1]  Петроград, Російська СФРР | |||
| Померла | 21 вересня 1999[1] (80 років) Санкт-Петербург, Росія | |||
| Поховання | Волковський цвинтарd | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв (1940) | |||
| Заклад | Александринський театр | |||
| У шлюбі з | Толубєєв Юрій Володимирович | |||
| Діти | Андрій Толубєєв | |||
| IMDb | nm0023658 | |||
| Нагороди та премії | ||||
   | ||||
| | ||||
Тамара Іванівна Альошина (рос. Тамара Ивановна Алёшина; 10 травня 1919, Петроград — 21 вересня 1999, Санкт-Петербург) — радянська актриса.
Народилася 10 травня 1919 року в Петрограді (тепер Санкт-Петербург, Росія). У 1940 році закінчила Ленінградський театральний інститут. У 1940-1995 роках роках служила в Ленінградському театрі імені Пушкіна (Олександрійський театр). Дебютувала в ролі Параші в п'єсі О. М. Островського «Гаряче серце». В основному виконувала лірико-побутові та характерні ролі російських жінок. З 1940 року знімалася в кіно, дебютувавши у фільмі «Приятелі» режисера Михайла Гавронського. Далі були роботи ще в декількох військових картинах.
Померла в 21 вересня 1999 року в Санкт-Петербурзі. Похована на Волковському православному цвинтарі. На її могилі вказано:
Виконавиця ролі льотчика Маші Свєтлової в кінокартині «Небесний тихохід».
- 1940 — Приятелі — Ірина
- 1941 — Фронтові подруги — Зіна Маслова, дружинниця
- 1941 — Подруги, на фронт! (короткометражний) — Зіна
- 1944 — Морський батальйон — Галя, наречена Сергія Маркіна
- 1945 — Небесний тихохід — старший лейтенант Маша Свєтлова
- 1953 — Альоша Птицин виробляє характер — Наталя Федорівна, мама Альоші, лікар
- 1953 — Гаряче серце — Параша Курослепова
- 1955 — Михайло Ломоносов — імператриця Єлизавета Петрівна
- 1955 — Таланти і шанувальники — Ніна Василівна Смельская, актриса
- 1956 — Одна ніч — Варя
- 1956 — Пригоди Артемки — Мотя
- 1957 — Ластівка — Віра Степанівна
- 1958 — Повість наших днів — Оксана Синьоока
- 1959 — Підводні рифи — Лідія
- 1960 — Переможець (короткометражний) — Віра Сергіївна
- 1960 — Літак йде в 9 — Ксенія Головко
- 1960 — Третя, патетична (фільм-спектакль) — Настя, дочка Гвозділіна
- 1963 — Зачарований мандрівник — Євгенія Семенівна, цивільна дружина князя
- 1964 — Діти Ванюшина — Людмила
- 1965 — Обломов — Агафія Матвіївна Пшеніцина
- 1965 — Старі друзі — Єлизавета Іванівна
- 1981 — Фамільна реліквія — Тамара Михайлівна
- 1984 — Перегін — мати Вольнова
- 1984 — Букет мімози й інші квіти — епізод
- озвучування
- 1960 — «Сім'я Мяннард» — Маалі
- Заслужена артистка РРФСР з 22 червня 1957 року;
- Нагороджена орденом «Знак Пошани» (28 січня 1982)[2].
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Кино-театр. Советские актеры театра [Архівовано 20 березня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — С. 17. (рос.)
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |