Альціон білогрудий — Вікіпедія

? Альціон білогрудий
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Сиворакшеподібні (Coraciiformes) Родина: Рибалочкові (Alcedinidae) Рід: Альціон (Halcyon) Вид: Альціон білогрудий
Біноміальна назва
Halcyon smyrnensis (Linnaeus, 1758)
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Halcyon smyrnensis Віківиди: Halcyon smyrnensis ITIS: 554585 МСОП: 22725846 NCBI: 1003843

Альціон білогрудий^[1] (Halcyon smyrnensis) — птах родини рибалочкових.

Альціон білогрудий досягає довжини 26-39 см, забарвлення спини, хвоста і крил яскраво-синього кольору. Плечі і боки, голова і низ живота каштаново-коричневого кольору. Горло і груди білі. Дзьоб і ноги коралово-червоні.

Альціон білогрудий не прив'язаний так сильно до води, як інші види рибалочок. Вона гніздиться в сухих культурних ландшафтах, в пальмових гаях, парках і іноді на лісових галявинах, але все ж найчастіше на берегах з урвищами поблизу води.

Для гнізда викопує нори довжиною до 50 см. У кладці 4-7 круглих білих яєць.

Альціон білогрудий полює на великих комах, гризунів, равликів, риб, жаб, а також співочих птахів.

Відомо чотири підвиди:

• H. s. smyrnensis
  • Поширення: від Ізміра в західній Туреччині і Каїра в Єгипті на південь від Каспійського моря, на північ від Перської затоки , Пакистану , Афганістану та північного заходу Індії. Зареєстрований заліт цього підвиду в південному Азербайджані.
  • Ознаки: підборіддя, горло і груди білі

• H. s. fusca
  • Поширення: Індія і Шрі-Ланка до Тайваню і Хайнань, Індокитай, Малакка і Суматри
  • Ознаки: трішки темніше, синява має менш зелений відтінок.

• H. s. saturatior
  • Поширення: Андаманські острови
  • Ознаки: як у H. s. smyrnensis, тільки більш темного коричневого кольору

• H. s. gularis
  • Поширення: Філіппіни
  • Ознаки: як у H. s. fusca, але підборіддя і горло білі, а крила більш чорні

• Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные / отв. ред.: С. Г. Приклонский, В. П. Иванчев, В. А. Зубакин. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 2005. — С. 208—211. — 487 с.(рос.)
• Fry, Fry und Harris: Kingfishers, Bee-eaters and Rollers, ISBN 0-7136-8028-8 (англ.)

Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.