Алін Фрієз — Вікіпедія
Алін Фрієз Aline Friess | |||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Загальна інформація | |||||||||||||||||
Громадянство | Франція | ||||||||||||||||
Народження | 5 липня 2003 (21 рік) Оберне | ||||||||||||||||
Зріст | 160 см[1] | ||||||||||||||||
Вага | 46 кг[1] | ||||||||||||||||
Alma mater | Університет Екс-Марсельd і emlyon[2] | ||||||||||||||||
Спорт | |||||||||||||||||
Країна | Франція | ||||||||||||||||
Вид спорту | Спортивна гімнастика | ||||||||||||||||
Тренери | Ерік Хагар, Монік Хагар | ||||||||||||||||
Нагороди
| |||||||||||||||||
Алін Фрієз у Вікісховищі |
Алін Фрієз (фр. Aline Friess, нар. 5 липня 2003, Оберне) — французька гімнастка. Учасниця чемпіонату світу, Європи та Європейських ігор. Учасниця Олімпійські ігор 2020 у Токіо, Японія.
Супроводжуючи друзів на тренування зі спортивної гімнастики, вирішила приєднатися до них.[3] В 12 років залишила родину та переїхала в спортивний клуб в Сент-Етьєні, де тренується у Еріка та Монік Хагар в групі разом з Лорет Шарпі та Мелані де Хесус дус Сантус.[4]
На Європейському юнацькому олімпійському фестивалі в Тбілісі, Грузія, під час виконання опорного стрибка отримала подвійний перелом стопи, була двічі прооперована. Після відновлення одразу отримала черговий перелом, але обійшлось без операції. Поза гімнастикою була дев'ять місяців.[5]
Дебютувала в дорослій збірній Франції.
На ІІ Європейських іграх у Мінську, Білорусь, в фіналі багатоборства посіла четверте місце.
На чемпіонаті світу 2019 року у командному фіналі разом з Марін Буає, Лорет Шарпі, Мелані де Хесус дус Сантус та Клер Понтлево посіли п'яте місце, чим не лише повторили найкращий результат в історії жіночої збірної Франції, але й здобули командну олімпійську ліцензію на Літні Олімпійські ігри 2020 у Токіо, Японія. В фіналі багатоборства була одинадцятою.
Рік | Змагання | КБ | ІБ | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
2019 | Європейські ігри | 4 | |||||
Чемпіонат світу | 5 | 11 | |||||
2021 | FIT Challenge[6] | 5 | 8 | ||||
Олімпійські ігри | 6 | ||||||
2022 | Чемпіонат Європи | 6 |
- ↑ а б https://espritbleu.franceolympique.com/espritbleu/athletes/4/friess-133134.php
- ↑ https://www.gymandnews.com/apres-une-pause-salvatrice-aline-friess-peaufine-son-retour/
- ↑ Aline Friess. Pôle Gym St-Etienne (fr-FR) . Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 8 квітня 2020. [Архівовано 2020-08-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Kentin (5 травня 2019). Aline Friess : « Je suis fière de ce que j’ai réalisé. ». Le Sport En Pleine Interview (fr-FR) . Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 8 квітня 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 8 квітня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ 2021 FIT Challenge Results. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.