Андреа Раджі — Вікіпедія

Андреа Раджі
Особисті дані
Народження	24 червня 1984(1984-06-24) (40 років)
	Ла-Спеція, Італія
Зріст	187 см
Вага	82 кг
Громадянство	Італія
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	вільний агент
Номер	—
Юнацькі клуби
2002—2003	«Емполі»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2003–2008 «Емполі» 102 (2) 2003–2004 →  «Каррарезе» 30 (1) 2008–2011 «Палермо» 2 (0) 2009 →  «Сампдорія» 13 (0) 2009–2010 →  «Болонья» 31 (1) 2010–2011 →  «Барі» 16 (0) 2011–2012 «Болонья» 31 (0) 2012–2019 «Монако» 161 (8)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 2007 Італія U-21 3 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 6 грудня 2019.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 6 грудня 2019.
Андреа Раджі у Вікісховищі

Андреа Раджі (італ. Andrea Raggi, нар. 24 червня 1984, Ла-Спеція) — італійський футболіст, захисник, який є вільним агентом.

Найбільше виступав у французькому «Монако» (7 років) та в «Емполі» (5 років).

Народився 24 червня 1984 року в місті Ла-Спеція. Вихованець футбольної школи клубу «Емполі». Для отримання ігрової практики 2003 року Андреа було віддано в оренду в «Каррарезе», в якій провів один сезон, взявши участь у 30 матчах Серії C2.

З літа 2004 року став грати за «Емполі». Відіграв за команду з Емполі наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Емполі», був основним гравцем захисту команди.

Влітку 2008 року, після вильоту «Емполі» з Серії А, Раджі перейшов у «Палермо» за 7 мільйонів євро^[1][2]. Тим не менш закріпитись у новій команді Андреа не зумів, через що більшість часу грав на правах оренди за клуби «Сампдорія», «Болонья» та «Барі»^[3].

23 серпня 2011 року за 300 тис. євро перейшов у «Болонью»^[4][5]. Він зіграв у 31 матчі Серії А, всі в основі, забивши лише один гол у Кубку Італії проти «Ювентуса», але покинув клуб в кінці сезону, оскільки сторони не домовились продовжити річний контракт, який підписав Раджі до того.

21 травня 2012 року Раджі перейшов у «Монако», куди його запросив новий тренер клубу Клаудіо Раньєрі, якого покликали піднімати «монегасків» з Ліги 2 і той запросив в команду двох співвітчизників: воротаря-ветерана Флавіо Рому і Раджі. У першому ж сезоні 2012/13 Раджі став основним гравцем і з 35 матчами (4 голи) допоміг команді виграти Лігу 2 та повернутись в еліту. Але у першому сезоні в Лізі 1 Раджі на початках втратив місце в основі, оскільки тренер віддав перевагу молодому Фабіньйо в рамках своєї ігрової системи, орієнтованої на швидку атаку. Тим не менш Андреа поступово знайшов своє місце на полі виступаючи на позиції правого захисника і закінчив сезон 2013/14 з 28 матчами чемпіонату. У сезоні 2014/15 новий тренер Леонарду Жардім почав використовувати Андреа в центрі оборони. В цьому ж сезоні італієць вперше у своїй кар'єрі зіграв у Лізі чемпіонів і протягом двох наступних сезонів був основним гравцем.

Влітку 2016 року «Монако» підписало польського захисника Каміля Гліка, з яким Раджі разом грав у «Барі» в 2011 році. Але цього разу поляк витіснив Андреа з основи команди, тим не менш у цьому сезоні Раджі зіграв у 14 матчах Ліги 1 та виграв з нею свій перший у кар'єрі трофей — чемпіонат Франції. Після цього у вересні 2017 року Раджі продовжив контракт з клубом до літа 2020 року, хоча основним гравцем не був і надалі^[6]. Загалом за сім років відіграв за команду з Монако 230 матчів у всіх змаганнях.

Раджі неодноразово оголошував про свій намір завершити кар'єру саме в «Монако»^[7][8] та навіть зробив татуювання з емблемою клубу. З поверненням на тренерський місток Леонарду Жардіма в січні 2019 італієць повністю втратив у складі, не зігравши жодної хвилини за клуб, та влітку 2019 клуб вирішив не продовжувати контракт із Раджі^[9]. Відтоді є вільним агентом.

2007 року залучався до складу молодіжної збірної Італії, взявши участь у двох матчах молодіжного чемпіонату Європи 2007 року, проти Сербії (0:1) та Англії (2:2).

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
2003–04	«Каррарезе»	C2	30	1	КI-C	2	0	-	-	-	-	-	-	32	1
2004–05	«Емполі»	B	9	0	КІ	1	1	-	-	-	-	-	-	10	1
2005–06		A	25	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	25	0
2006–07		A	35	1	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	35	1
2007–08		A	33	1	КІ	2	0	КУЄФА	1	0	-	-	-	36	1
Усього за «Емполі»			102	2		3	1		1	0		-	-	106	3
2008–09	«Палермо»	A	2	0	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	3	0
2008–09	«Сампдорія»	A	13	0	КІ	3	0	КУЄФА	1	0	-	-	-	17	0
2009–10	«Болонья»	A	31	1	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	32	1
2010–11	«Барі»	A	16	0	КІ	2	0	-	-	-	-	-	-	18	0
2011–12	«Болонья»	A	31	0	КІ	1	1	-	-	-	-	-	-	32	1
Усього за «Болонью»			62	1		2	1		-	-		-	-	64	2
2012–13	«Монако»	Л2	35	4	КФ+КЛ	0+3	0+0	-	-	-	-	-	-	38	4
2013–14		Л1	28	1	КФ+КЛ	4+1	0+0	-	-	-	-	-	-	33	1
2014–15		Л1	27	0	КФ+КЛ	2+2	0+0	ЛЧ	8	0	-	-	-	39	0
2015–16		Л1	31	2	КФ+КЛ	3+1	1+0	ЛЧ+ЛЄ	4+5	1+0	-	-	-	44	4
2016–17		Л1	14	0	КФ+КЛ	5+3	0+0	ЛЧ	15	0	-	-	-	37	0
2017–18		Л1	20	1	КФ+КЛ	2+4	0+0	ЛЧ	2	0	СФ	0	0	28	1
2018–19	Л1	6	0	КФ+КЛ	0+0	0+0	ЛЧ	4	0	СФ	1	0	11	0
Усього за Monaco			161	8		30	1		38	1		1	0	230	10
Усього за кар'єру			386	12		43	3		40	1		1	0	470	16

• Чемпіон Франції (1):

«Монако»: 2016–17

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андреа Раджі

• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Андреа Раджі на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Андреа Раджі на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. [Архівовано 9 квітня 2018 у Wayback Machine.] (італ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.