Андреа Роккеллі — Вікіпедія

Андреа Роккеллі
Andrea Rocchelli
Народився27 вересня 1983(1983-09-27) Редагувати інформацію у Вікіданих
Павія, Ломбардія, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер24 травня 2014(2014-05-24)[1] (30 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Слов'янський район, Донецька область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
·загинув від осколкових уражень
ПохованняПавія
ГромадянствоІталія Італія
Національністьіталієць
Діяльністьжурналіст, військовий фотограф
Alma materМіланський технічний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіталійська Редагувати інформацію у Вікіданих

Андреа Роккеллі (італ. Andrea Rocchelli; 27 вересня 1983 — 24 травня 2014) — позаштатний фотожурналіст, член групи незалежних фоторепортерів Cesuralab.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчивши у 2009 році Міланську політехніку за фахом комунікаційного дизайну, Роккеллі працював стажистом у фотоагентстві «Grazia Neri». 2008 року разом з іншими чотирма фотографами створив незалежний фотопроєкт «Cesura». Спеціалізувався на зйомках у «гарячих точках», зокрема Східної Європи та Росії.

24 травня 2014-го Роккелі та російський журналіст Андрій Миронов під час самовільного, без погодження з офіційною владою України[2], візиту до «сірої зони», за даними українського слідства загинули під час мінометного обстрілу терористів т. зв. ДНР[3] поблизу Слов'янська.

30 червня 2017 року в Болоньї, без жодних пояснень чи узгоджень з Україною, посилаючись на свідчення французького журналіста Вільяма Рогелона[4] за підозрою у загибелі Роккеллі було затримано командира взводу батальйону ім. Кульчицького[5] Віталія Марківа, котрий прибув до Італії провідати матір[6].

Постфактум МЗС звернулося до суду Павії з клопотанням надати інформацію про підстави та обставини затримання, з аналогічними вимогами виступила ГПУ[7]. Врешті у листопаді 2020 року Марківа виправда Апеляційний суд Мілана[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.ouest-france.fr/europe/ukraine/photographes-tues-dans-la-guerre-en-ukraine-un-commandant-italo-ukrainien-condamne-24-ans-de-prison-6442632
  2. ↑ Олександр Шумілін (3 липня 2017). Єнін: Італійський журналіст Рокеллі заїхав на Донбас без дозволу. www.pravda.com.ua (ua) . Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 3 липня 2017.
  3. ↑ офсайт МВС (2 липня 2017). Офіційна позиція МВС. mvs.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 3 липня 2017.
  4. ↑ Наталка Кудрик (3 липня 2017). Арешт гвардійця Маркова в Італії: попереду перше засідання суду. www.radiosvoboda.org (ua) . Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 3 липня 2017.
  5. ↑ офсайт НГУ (1 липня 2017). Офіційна позиція командування Національної гвардії України відносно затримання Віталія Марківа. ngu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 3 липня 2017.
  6. ↑ Затриманий в Італії Марків - діючий заступник командира в батальйоні ім.Кульчицького. www.pravda.com.ua (ua) . 1 липня 2017. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 3 липня 2017.
  7. ↑ МЗС: справа про затримання українця в Італії - на особливому контролі. www.eurointegration.com.ua (ua) . 2 липня 2017. Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 3 липня 2017.
  8. ↑ Цензор.НЕТ. Нацгвардійця Марківа виправдав апеляційний суд Мілана, - Аваков. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 6 березня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття про журналіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андреа_Роккеллі&oldid=44630683