Андреєв Павло Андрійович — Вікіпедія
Павло Андреєв | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Загальна інформація | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Повне ім'я | Павло Андрійович Андреєв | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 1 січня 1944[1][2] (80 років) Вурнарський район, Чуваська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | СРСР→ Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 167 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 54 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Клуб | Трудові резерви, Збройні Сили | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренери | А. І. Смирнов, О. Г. Шуваєв, Ю. М. Фокін | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті рекорди | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
5000 м | 13.38,8h (1971) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
10000 м | 27.59,8h (1973) NR | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Спортивні звання | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Медалі | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Павло Андрійович Андреєв (нар. 1 січня 1944) — український радянський легкоатлет, який спеціалізувався у бігу на довгі дистанції, учасник Олімпійських ігор (1972), багаторазовий призер чемпіонатів СРСР та чемпіон УРСР, рекордсмен УРСР та України з бігу на 10000 метрів. Майстер спорту СРСР міжнародного класу. На змаганнях всередині СРСР представляв «Трудові резерви» та Збройні Сили. Тренувався у А. І. Смирнова, О. Г. Шуваєва та Ю. М. Фокіна.
Заняття легкою атлетикою розпочав у шкільному віці (Малояушська середня школа) під керівництвом вчителя фізвиховання А. І. Смирнова. Серйозні тренування розпочав під час навчання у Краснотур'їнському міському професійно-технічному училищі № 11 під керівництвом викладача фізвиховання Олексія Григоровича Шуваєва. По закінченні училища отримав спеціальність автослюсаря та мав другий спортивний розряд.
У 1963 був призваний на строкову службу до Збройних сил. Службу проходив у складі Групи радянських військ у Німеччині. За роки служби отримав звання «Майстер спорту СРСР» (1966), неодноразово перемагав у армійських змаганнях. По закінченні строкової служби продовжив тренування у спортивному клубі Прикарпатського військового округу у Львові під керівництвом Ю. М. Фокіна.
Впродовж 1971—1973 тричі ставав призером чемпіонатів СРСР у бігу на 10000 метрів.
У 1972 був включений до складу олимпійської збірної СРСР та стартував на Олімпіаді в Мюнхені — у бігу на 10000 метрів пробився до фіналу, в якому посів 11 місце.
У 1972—1973 двічі встановлював рекорди УРСР з бігу на 10000 метрів (28.07,8 та 27.59,8). Останній результат досі залишається національним рекордом України.
У 1973 у складі збірної СРСР взяв участь у першому в історії чемпіонаті світу з кросу, де посів 17-те місце у забігу на довгу дистанцію (12 км).
У 1975 закінчив Львівський державний інститут фізичної культури. Працював тренером з легкої атлетики в клубах Радянської армії. За віком пішов на пенсію, маючи звання старшого лейтенанта.
Після 1989 — на спортивній роботі, працював 5 років тренером у Польщі.
Одружений. Дружина Надія має звання майстра спорту СРСР з велосипедного спорту, входила до складу збірної України.
Рік | Змагання | Місто | Місце | Дисципліна | Примітки |
---|---|---|---|---|---|
1972 | Олімпійські ігри | Мюнхен | 11 | 10000 м | |
1973 | Чемпіонат світу з кросу | Варегем | 17 | 12 км |
- ↑ Sports-Reference.com
- ↑ Исаев Ю. Н. Чувашская энциклопедия — Чувашское книжное издательство, 2006. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-2
- Павло Андреєв — профіль на сайті Світової легкої атлетики (англ.)
- Павло Андреєв — профіль на сайті arrs.run (англ.)
- Павло Андреєв — стаття на сайті «Спорт на Уралі» [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Павло Андреєв [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.] — стаття на сайті «Культурна спадщина Чувашії» [Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Бєлих М. О., Богачик П. Т., Синицький З. П. Легкоатлети України. Видання друге, доповнене і перероблене. — Київ : «Здоров'я», 1979. — 280 с.