French
DeutschАнетт Контавейт — Вікіпедія
| Анетт Контавейт | |
|---|---|
| ест. Anett Kontaveit | |
_(48199186817).jpg) | |
| Громадянство |  Естонія |
| Місце проживання | Віймсі, Естонія |
| Дата народження | 24 грудня 1995 (28 років) |
| Місце народження | Таллінн, Естонія |
| Зріст | 174 см |
| Вага | 65 кг[1] |
| Початок кар'єри | 2010 |
| Завершення кар'єри | 2023 |
| Робоча рука | права |
| Бекхенд | дворучний |
| Призові, USD | $7,272,343 |
Одиночний розряд | |
| Матчів в/п | 370/183 |
| Титулів | 6 |
| Найвища позиція | 5 (28 лютого 2022) |
| Поточна позиція | 5 (28 лютого 2022) |
| Мейджори | |
| Австралія | ЧФ (2020) |
| Ролан Гаррос | 4Р (2018) |
| Вімблдон | 3Р (2017, 2018, 2019) |
| США | 4Р (2015) |
Парний розряд | |
| Матчів в/п | 53/41 |
| Найвища позиція | 95 (2 березня 2020) |
| Мейджори | |
| Австралія | 2Р (2019, 2020) |
| Ролан Гаррос | 3Р (2019) |
| Вімблдон | 2Р (2017) |
| США | 2Р (2015) |
| Інші парні турніри | |
| Востаннє картку оновлено: 28 лютого 2022 | |
Анетт Контавейт (ест. Anett Kontaveit, 24 грудня 1995) — естонська тенісистка.
Свою першу перемогу в турнірі WTA Контавейт здобула в червні 2017 року на Rosmalen Grass Court Championships.
У жовтні 2018 року Анетт увійшла до чільної двадцятки рейтингу WTA.
Виступаючи за Естонію у Fed Cup, має 26 виграшів при 17 поразках (станом на 13 серпня 2020).
Контавейт оголосила на своїй сторінці в Instagram, що через діагноз «дегенерація поперекового диска» вона не може продовжувати тренуватися і завершить кар'єру тенісистки після Вімблдону.[2]
.jpg)
2017 року Джефф Макдональд з The New York Times назвав Контавейт «чудовим борцем на всіх поверхнях».[3] Того ж року вона перемогла чемпіонку Франції Гарбінє Мугурусу на ґрунті й виграла перший у кар'єрі титул на траві.
Контавейт використовує широкий арсенал ударів, що змушують супротивниць відбивати м'яч незручно, що дозволяє її забити або змусити супротивницю помилитися.[4][5] Намагаючись отримати від опонентки короткий м'яч, вона зазвичай подає з високим відскоком, змінює темп підрізкою з бекхенду або напрямок гри коли розиграш затягується.[3] У зустрічі з Анджелік Кербер у Римі вона 32 рази забила м'яч на виліт.[5] Вона також змусила до 32 помилок Наталію Вихлянцеву у фіналі Ricoh Open 2017.[4] Крім подачі з високим відскоком Контавейт має у своєму арсеналі різану подачу, що вибиває супротивницю з корту. Відзначають також високу швидкість пересування вздовж задньої лінії, яка дозволяє їй тягнути більшість ударів й завдавати ударів форхендом на бігу.[5]
| Рік | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | 2020 | 2021 | 2022 | SR | В–П |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Australian Open | A | A | КР | 1Р | 1Р | 4Р | 2Р | ЧФ | 3Р | 2Р | 0 / 7 | 11–7 |
| French Open | A | КР | КР | 1Р | 2Р | 4Р | 1Р | 1Р | 3Р | 0 / 6 | 6–6 | |
| Wimbledon | A | 1Р | 1Р | 1Р | 3Р | 3Р | 3Р | NH | 1Р | 0 / 7 | 6–7 | |
| US Open | A | A | 4Р | 1Р | 1Р | 1Р | 3Р | 4Р | 3Р | 0 / 7 | 10–6 | |
| Ви–Пр | 0–0 | 0–1 | 3–2 | 0–4 | 3–4 | 8–4 | 5–3 | 7–3 | 6–4 | 0 / 27 | 33–26 |
| Результат | Рік | Турнір | Поверхня | Супротивниця | Рахунок |
|---|---|---|---|---|---|
| Поразка | 2018 | Wuhan Open | Тверда |  Аріна Соболенко | 3–6, 3–6 |
| Результа | № | Дата | Турнір | Категорія | Поверхня | Супротивниця | Рахунок |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Поразка | 1. | Кві 2017 | Ladies Open Lugano, Біль, Швейцарія | Міжнародний | Хард (зал) |  Маркета Вондроушова | 4–6, 6–7(6–8) |
| Перемога | 1. | Чер 2017 | Rosmalen Grass Court Championships, Росмален, Нідерланди | Міжнародний | Трава |  Наталія Віхлянцева | 6–2, 6–3 |
| Поразка | 2. | Лип 2017 | WTA Swiss Open, Ґштад, Швейцарія | Міжнародний | Ґрунт |  Кікі Бертенс | 6–4, 3–6, 6–1 |
| Поразка | 1–3 | Вер 2018 | Wuhan Open, Ухань, КНР | Прем'єрний 5 | Хард | Аріна Соболенко | 3–6, 3–6 |
| Поразка | 1–4 | Кві 2019 | Porsche Tennis Grand Prix, Штутгарт, Німеччина | Прем'єрний | Ґрунт (зала) | Петра Квітова | 3–6, 6–7(2–7) |
| Поразка | 1–5 | Сер 2020 | Internazionali Femminili di Tennis di Palermo, Палермо, Італія | Міжнародний | Ґрунт |  Фіона Ферро | 2–6, 5–7 |
| Фінал | 1–6 | Лют 2021 | Grampians Trophy, Мельбурн, Австралія | WTA 500 | Хард |  Енн Лі | фінал було скасовано |
| Поразка | 1–7 | Чер 2021 | Eastbourne International, Істборн, Англія | WTA 500 | Трава |  Олена Остапенко | 3–6, 3–6 |
| Перемога | 2–7 | Сер 2021 | Tennis in the Land, Клівленд, США | WTA 250 | Хард |  Ірина-Камелія Бегу | 7–6(7–5), 6–4 |
| Перемога | 3–7 | Вер 2021 | Ostrava Open, Острава, Чехія | WTA 500 | Хард (зала) |  Марія Саккарі | 6–2, 7–5 |
| Перемога | 4–7 | Жов 2021 | VTB Kremlin Cup, Москва, Росія | WTA 500 | Хард (зала) | Катерина Олександрова | 4–6, 6–4, 7–5 |
| Перемога | 5–7 | Жов 2021 | Transylvania Open, Клуж-Напока, Румунія | WTA 250 | Хард (зала) | Сімона Халеп | 6–2, 6–3 |
| Перемога | 6–7 | Лют 2022 | St. Petersburg Ladies' Trophy, Санкт-Петербург, Росія | WTA 500 | Хард (зала) | Марія Саккарі | 5–7, 7–6(7–4), 7–5 |
- Досьє на сайті WTA [Архівовано 22 червня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Eesti spordi biograafiline leksikon
- ↑ Former world No 2 Anett Kontaveit forced into early tennis retirement with injury. The Guardian. 20 червня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ а б MacDonald, Geoff (30 червня 2017). Wimbledon: 6 Players to Watch. NYTimes.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 8 липня 2017.
- ↑ а б Kontaveit vanquishes Vikhlyantseva in Den Bosch for first WTA title. WTATennis.com. 18 червня 2017. Архів оригіналу за 18 травня 2018. Процитовано 8 липня 2017.
- ↑ а б в Pagliaro, Richard (17 травня 2017). Kontaveit Crushes Kerber In Rome. TennisNow.com. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 8 липня 2017.
 | Це незавершена стаття про тенісиста чи тенісистку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |