Анкілоз — Вікіпедія

Анкілоз
Спеціальність	ревматологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	FA34.4
МКХ-10	M24.6
DiseasesDB	29910
MeSH	D000844
Ankylosis у Вікісховищі

Анкіло́з (грец. αγκυλος — кривий) — повна нерухомість суглоба внаслідок зрощення суглобових поверхонь як наслідок патологічного процесу, травми чи хірургічного втручання.^[1][2] При анкілозі між поверхнями суглоба виникає фіброзна, хрящова або кісткова спайка, що заповнює порожнину суглоба (цілком або частково).^[3]

Анкілоз здебільшого розвивається після гострих і хронічних запалень суглобів (гнійне запалення, гонорейне ураження суглоба, туберкульоз тощо), а також після травматичних ушкоджень (внутрішньосуглобові переломи кісток, крововиливи у суглоб), дегенеративно-атрофічні процеси через тривале знерухомлення суглоба.^[3]

Спайка кісток, які утворюють суглоб, відбувається переважно внаслідок руйнування хрящового покриву епіфізу кісток, утворення патологічних продуктів у порожнині суглоба, метапластичної перебудови та їхнього окостеніння.^[3]

Розрізняють такі види анкілозу:

• фіброзний анкілоз, якщо спаювання суглобових поверхонь виникло унаслідок розвитку між ними щільної фіброзної тканини;^[1]
• кістковий анкілоз, якщо суглобові хрящі частково або повністю зруйнувалися, а між суглобовими поверхнями розвинулася кісткова тканина — зрощення суглобових кінців, що зчленовуються;^[1]
• позасуглобовий анкілоз, коли причиною нерухомості в суглобі є позасуглобове утворення кісткового зрощення між кістками, що зчленовуються, або окостеніння м'яких тканин, що оточують суглоб, при збереженій суглобовій щілині.^[1]

При кістковому анкілозі рух у суглобі повністю відсутній, а при фіброзному іноді зберігається мінімальний, ледь помітний. Функціональні розлади різноманітні та залежать від положення кінцівки, у якій відбулася фіксація. Так, якщо при анкілозі ліктьового суглобу рука зафіксувалася у витягнутому положенні, то вона майже непридатна до праці. Якщо ж рука знаходиться у зігнутому під прямим кутом положенні, то такою рукою можливо виконувати різні рухи та працювати.^[3]

Діагноз встановлює зазвичай ревматолог або ортопед-травматолог після огляду та обстежень. В окремих випадках важко диференціювати рубцевий анкілоз від контрактури суглоба. Диференційна діагностика між справжнім (кістковим) анкілозом і фіброзним анкілозом може бути проведена за допомогою рентгенографії.^[3]

Вирішальна роль у визначенні характеру анкілозу належить рентгенографії.^[1] Рентгенологічно діагностувати фіброзний анкілоз можна за звуженням суглобової щілини та зміною конфігурації (сплощення) суглобових поверхонь кісток. Однак, навіть у разі виразних клінічних проявів фіброзний анкілоз клінічно складно відрізнити від справжнього (кісткового) анкілозу.^[3] При кістковому анкілозі суглобова щілина відсутня, кісткові балки переходять через зону колишньої суглобової щілини, сполучаючи суглобові кінці кісток в одне ціле. При фіброзному анкілозі суглобову щілину видно.^[1]

Лікування анкілозу намагаються проводити консервативно (методи реабілітації та ЛФК), однак лікування переважно хірургічне (артопластика (ендопротезування) суглоба чи корегуююча остеотомія.^[3]

При лікуванні кісткових анкілозів великих суглобів, розміщених у хибному розташуванні, можна здійснювати як коригуючі операції, спрямовані на створення правильної осі кінцівки, так і мобілізуючі операції, завдання яких полягає у відновлені рухів анкілозованого суглоба. Методом остеотомії кінцівці надають вигідного функціонального положення.^[3]

Якщо кінцівка фіксована у положенні, яке невигідне для функціювання, проводять різного роду артропластичні операції, а за показаннями — пересадку штучних суглобів. При фіксації кінцівки у фізіологічно вигідному положенні показання до операції відносні.^{[джерело?]}

Профілактика

Щоб запобігти анкілозу, потрібно усунути вогнище інфекції, а також дотримувати відповідного режиму рухів.^{[джерело?]}

Розрізняють функціонально вигідні і функціонально невигідні анкілози. Вигідними є такі положення в суглобі, коли за рахунок рухливості сусідніх суглобів досягається максимальна функціональна придатність кінцівки. Функціонально вигідним є наступні положення кінцівки:^[1]

• для плечового суглоба: відведення плеча до кута 60–70°, згинання до кута 30° і ротація назовні 45°;
• для ліктьового суглоба: згинання під кутом 75–80°, передпліччя в положенні напівсупінації;
• для променево-зап'ясткового суглоба: кисть встановлюється в положенні тильного згинання (розгинання) під кутом 25° з ульнарним відведенням на 10–15°;
• для суглобів II—V пальців: у п'ястково-фалангових суглобах згинання до кута 45°, у міжфалангових — згинання до 60°;
• I палець встановлюється в положенні протистояння (опозиція) з легким згинанням кінцевої фаланги;
• для кульшового суглоба: згинання стегна до кута 45° при сидячій професії і до кута 35° при стоячій професії, відведення на 10°;
• для колінного суглоба: згинання під кутом 5–10°;
• для надп'ятково-гомілкового суглоба: підошовне згинання стопи до кута 5°.

• Артродез
• Артропластика
• Гемартроз
• Остеоартрит

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Травматологія та ортопедія: підручник для студ. вищих мед. навч. закладів / за ред.: Голки Г. Г., Бур'янова О. А., Климовицького В. Г. — Вінниця: Нова Книга, 2013 рік. ISBN 978-966-382-496-3