Антиреволюційна партія — Вікіпедія

Антиреволюційна партія

Anti-Revolutionaire Partij
Країна Нідерланди Редагувати інформацію у Вікіданих
Голова партіїAbraham Kuyper (1879-1905)
Theo Heemskerk (1905-1922)
Hendrikus Colijn (1922-1940)
Sjoerd Gerbrandy (1940-1945)
Jan Schouten (1945-1956)
Jelle Zijlstra (1956-1963)
Barend Biesheuvel (1963-1971)
Willem Aantjes (1971-1977)
ЗасновникАбрагам Кьойпер Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата заснування1879
Дата розпуску1980
Штаб-квартираDr. Kuyperstraat 3, Гаага
ІдеологіяХристиянська демократія
Кількість членів 86 500[1], 102 737[1], 98 028[1], 95 038[1], 97 186[1], 99 340[1], 99 613[1], 97 980[1], 98 544[1], 100 847[1], 98 016[1], 95 796[1], 94 164[1], 93 398[1], 90 904[1], 87 378[1], 83 127[1], 80 695[1], 74 118[1], невідомо[1], 69 742[1], 65 116[1], 61 761[1], 59 495[1], 57 661[1], 57 642[1], 56 405[1] і 54 500[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Антиреволюційна партія (нід. Anti-Revolutionaire Partij, ARP) — нідерландська християнсько-демократична політична партія у 1879—1980 роках. Є одним із попередників партії Християнсько-демократичний заклик.

Історія

[ред. | ред. код]

Антиреволюційна парламентська фракція існувала з 1840 року. Вона представляла ортодоксальні тенденції в Голландській реформатській церкві та була реальною політичною силою, яка виступала проти ліберальних тенденцій в реформатській церкві і нідерландській політиці.

У 1879 році протестантський богослов і політик Абрахам Койпер (нід. Abraham Kuyper) став засновником Антиреволюційної партії. Клопотання 1878 року про рівну оплату за релігійні та державні школи стало одним з каталізаторів цього політичного руху.

У 1879 році 13 (з 100) анти-революціонерів були в палаті представників, хоча і не всі вони були членами ARP. У період 1879-1883 їх кількість зростала повільно, досягаючи максимуму в 19 членів. Після виборів 1884 року партія отримала 21 місце у парламенті. У 1886 році ARP виграла перше місце у Сенаті.

У 1888 році Антиреволюційна партія виграла вибори, отримавши 31,4 % голосів і 27 місць. Був сформований уряд, до складу якого увійшли представники антиреволюційної та католицької партій.

Після виборів 1891 року ARP втратила 2 % своїх голосів та 6 місць. Був сформований ліберальний кабінет.

У 1901 ARP отримала рішучу перемогу. Вона завоювала 27,4 % голосів і 23 місця. Був сформований уряд з ARP та католицької партії.

Під час німецької окупації в Другій світовій війни ARP з іншими політичними партіями заборонена у 1941 році. Багато членів партії брало участь у русі опору.

Після Другої світової війни ARP повернулася до голландської політики. ARP виступила проти деколонізації Голландської Ост-Індії (зараз незалежна Індонезія).

У 1967 році почалися переговори з питання про створення блоку між ARP, Християнсько-історичним союзом та Католицькою народною партією. У 1974 році була заснована федерація, що називалася Християнсько-демократичний заклик. У 1980 році на базі федерації було створено політичну партію.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антиреволюційна партія
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг Ledentallen — 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Антиреволюційна_партія