Анізол — Вікіпедія

Анізол
Систематична назва	Метоксибензен[1]
Інші назви	Метилфеніловий ефір[1] Феноксиметан
Ідентифікатори
Номер CAS	100-66-3
PubChem	7519
Номер EINECS	202-876-1
KEGG	C01403
ChEBI	16579
RTECS	BZ8050000
SMILES	COc1ccccc1
InChI	1/C7H8O/c1-8-7-5-3-2-4-6-7/h2-6H,1H3
Номер Бельштейна	506892
Номер Гмеліна	2964
Властивості
Молекулярна формула	C7H8O
Молярна маса	108,14 г/моль
Зовнішній вигляд	Безбарвна рідина
Густина	0.995 г/см3
Тпл	−37°C
Розчинність	Нерозчинна
Небезпеки
ЛД50	3700 мг/кг (щур, перорально)
ГГС піктограми
ГГС формулювання небезпек	226, 315, 319
ГГС запобіжних заходів	210, 233, 240, 241, 242, 243, 264, 280, 302+352, 303+361+353, 305+351+338, 321, 332+313, 337+313, 362, 370+378, 403+235, 501
NFPA 704	2 1 0
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Анізол, або метоксибензен — органічна сполука з хімічною формулою CH₃OC₆H₅. Це безбарвна рідина із запахом, що нагадує насіння анісу, і насправді багато його похідних містяться в природних і штучних ароматизаторах. Сполука в основному виготовляється синтетичним шляхом і є прекурсором інших синтетичних сполук. За структурою це етер (−O−) з приєднаною метильною (−CH₃) та фенільною (−C₆H₅) групами. Анізол є звичним реактивом як для практичного, так і педагогічного значення.^[2]

Його можна отримати шляхом реакції Вільямсона; феноксид натрію реагує з галогенідом метилу з утворенням анізолу.

Анізол вступає в реакцію електрофільного ароматичного заміщення більш швидше, ніж бензен, який, у свою чергу, реагує швидше, ніж нітробензен. Підвищена нуклеофільність анізола порівняно з бензеном відображає вплив метоксилової групи(інші мови), яка робить кільце більш насиченим електронами. Метоксилова група сильно впливає на пі-зв'язок кільця як мезомерний донор електронів, більше, ніж як індуктивна електроно-акцепторна група, незважаючи на електронегативність кисню. Якщо говорити більш кількісно, рівняння Гаммета^[en] для пара-заміщення анізолу становить –0,27.

Наочним прикладом проявів його нуклеофільності є те, що анізол реагує з оцтовим ангідридом, утворюючи 4-метоксиацетофенон(інші мови):

CH₃OC₆H₅ + (CH₃CO)₂O → CH₃OC₆H₄C(O)CH₃ + CH₃COOH

Внаслідок впливу метоксилової групи, на відміну від більшості ацетофенонів, метоксиацетофенон піддається повторному ацетилюванню. Було продемонстровано багато пов'язаних реакцій. Наприклад, пентасульфід фосфору(інші мови) (P₄S₁₀) перетворює анізол на реактив Ловессона^[en], [(CH₃OC₆H₄)PS₂]₂.^[3]

Також зазначаючи багате електронами кільце, анізол легко утворює π-комплекси з карбонілами металів, наприклад Cr(η⁶-анізол)(CO)₃.^[4]

Ефірний зв'язок дуже стабільний, але метильну групу можна видалити за допомогою сильних кислот, таких як йодидна кислота або трихлорид бору: 

 CH₃OC₆H₅ + HI → HOC₆H₅ + CH₃I

Відновлення за Берчем анізолу дає 1-метоксициклогекса-1,4-дієн.^[5]

Анізол отримують метилюванням натрію феноксиду^[en]феноксиду натрію диметилсульфатом або хлорометаном:^[6][7]

 2 C₆H₅O⁻ Na⁺ + (CH₃O)₂SO₂ → 2 C₆H₅OCH₃ + Na₂SO₄

Анізол є прекурсором для парфумів, феромонів комах і фармацевтичних препаратів.^[7] Наприклад, синтетичний анетол отримують з анізолу.

Анізол є відносно нетоксичним з LD₅₀ 3700 мг/кг у щурів.^[8] Його головна небезпека – займистість.^[8]

• Анетол
• Броманізол
• Бутилгідроксіанізол(інші мови)
• Етер
• Етилфеніловий етер
• Фенол

1. ↑ ^{а б} Nomenclature of Organic Chemistry: IUPAC Recommendations and Preferred Names 2013 (Blue Book). Cambridge: The Royal Society of Chemistry. 2014. с. 702—703. doi:10.1039/9781849733069-00648. ISBN 978-0-85404-182-4. Anisole, C₆H₅−O−CH₃, is the only name in the class of ethers which is retained both as a preferred IUPAC name and for use in general nomenclature. For preferred IUPAC names, no substitution is allowed; for general nomenclature substitution is allowed on the ring and on the side chain under certain conditions (see P-34.1.1.4).
2. ↑ Smith, Michael B.; March, Jerry (2007), Advanced Organic Chemistry: Reactions, Mechanisms, and Structure (вид. 6th), New York: Wiley-Interscience, с. 702—703, ISBN 978-0-471-72091-1
3. ↑ I. Thomsen; K. Clausen; S. Scheibye; S.-O. Lawesson (1984). Thiation with 2,4-Bis(4-Methoxyphenyl)-1,3,2,4-Dithiadiphosphetane 2,4-Disulfide: N-Methylthiopyrrolidone. Organic Syntheses. 62: 158. doi:10.15227/orgsyn.062.0158.
4. ↑ E. Peter Kündig (2004). Synthesis of Transition Metal η⁶-Arene Complexes. Topics Organomet Chem. Topics in Organometallic Chemistry. 7: 3—20. doi:10.1007/b94489. ISBN 978-3-540-01604-5.
5. ↑ A. J. Birch and K. B. Chamberlain (1977). Tricarbonyl[(2,3,4,5-η)-2,4-Cyclohexadien-1-one]Iron and Tricarbonyl[(1,2,3,4,5-η)-2-Methoxy-2,4-Cyclohexadien-1-yl]Iron(1+) Hexafluorophosphate(1−) from Anisole. Organic Syntheses. 57: 107. doi:10.15227/orgsyn.057.0107.
6. ↑ G. S. Hiers and F. D. Hager (1929), Anisole, Org. Synth., 9: 12, doi:10.15227/orgsyn.009.0012
7. ↑ ^{а б} Helmut Fiege; Heinz-Werner Voges; Toshikazu Hamamoto; Sumio Umemura; Tadao Iwata; Hisaya Miki; Yasuhiro Fujita; Hans-Josef Buysch; Dorothea Garbe; Wilfried Paulus. Phenol Derivatives. Weinheim: Wiley-VCH. doi:10.1002/14356007.a19_313. ISBN 978-3527306732.
8. ↑ ^{а б} MSDS [Архівовано 1 липня 2010 у Wayback Machine.]

• International Chemical Safety Card 1014
• Pherobase pheromone database entry