Араї Хакусекі — Вікіпедія

Громадянство	Японія
Назва каною	あらい はくせき[1]
Дата народження	24 березня 1657(1657-03-24)[2][3]
Місце народження	Едо
Дата смерті	29 червня 1725(1725-06-29)[2][3] (68 років)
Місце смерті	Sendagayad
Місце поховання	Kōtoku-jid
Мова творчості	бунго і класична китайська мова
Рід діяльності	філософ, письменник, політик, економіст, поет, історик
Сфера роботи	Історія Японії
Навчався у	Kinoshita Jun'and
Участь у	Shōtoku no Chid
Підтримується Вікіпроєктом	Вікіпедія:Проєкт:Математика
Араї Хакусекі у Вікісховищі

Ара́ї Хакусе́кі(яп. 新井白石, あらいはくせき; 24 березня 1657 — 29 червня 1725) — японський політичний і державний діяч періоду Едо. Представник японського неоконфуціанства, історик, літературознавець, поет. Справжнє ім'я — Араї Кіммі. Псевдонім — Хакусекі.

Народився 24 березня 1657 в місті Едо у самурайській родині з невеликого східнояпонського уділу Курурі^[4]. Його батько Араї Масанарі служив інспектором Цутії Тосінао, який був головою уділу і мав статус давнього васала сьоґунату Токуґава. Малолітній Хакусекі також поступив на службу до Цутії і невдовзі став його фаворитом.

1677 року у 21-річний віці Араї взяв участь у політичних міжусобицях всередині роду Цутія. Його партія програла і він був покараний ув'язненням. Проте через два роки Араї звільнився завдяки тому, що сьоґунат позбавив рід Цутія головування в Кукурі-хані. 1682 року він поступив на службу до сьоґунату, до старійшини Хотти Масатосі, але двома роками поспіль останній був убитий політичними опонентами.

1691 року Араї полишив рід Хотта і відкрив приватну школу на схід від Едоського замку. 1693 року, за рекомендацією наставника Кіносіти Дзюн'ана, він поступив на службу до голови Кофу-хану Токуґави Цунатойо лектором з неоконфуціанства й історії. В цей час Араї впорядкував історичне дослідження в дидактичному стилі «Генеалогія ханів»^[5], присвячене походженню та здобуткам найбільших самурайських родів.

1704 року Токуґава Цунатойо став офіційним спадкоємцем 5-м сьоґуна Японії, Токуґави Цунайосі. Прийнявши ім'я Токуґави Ієнобу, він перебрався жити до Едоського замку і взяв разом із собою Араїї. Останній був переведений на службу в Едо, де виконував обов'язки придворного історіографа та радника сьоґунського спадкоємця.

1709 року, після сходження 6-го сьоґуна Токуґави Ієнобу на посаду, Араї став постійно брати участь в нарадах центрального уряду. Незважаючи на незначне походження, його прирівняли до статусу хатамото, доручили землі з річним доходом у 1000 коку, надали 5-й молодший ранг та титул голови провінції Тікудзен. За ініціативи Араї сьоґунат провів реформу золотої і срібної валюти, складав церемоніал прийняття корейських послів сьоґуном, встановив нові мита і обмеження на імпорт ряду іноземних товарів. Історіограф також ініціював диспути довкола скасування практики насильної передачі буддистським монастирям доньок Імператорських принців і помилування італійського місіонера Джованні Сідотті. В ході розмов з останнім Араї склав «Збірку поглядів і дивних розповідей»^[6] (1709) та «Записи про почуте з Заходу»^[7] (1715). Крім цього він брав участь у розробці проекту поправок до «Законів для військових домів» і розв'язанні складних судових процесів.

1712 року, після смерті Ієнобу, Араї продовжував прислужувати 7-му сьоґуну Токуґаві Ієцуґу. Завдяки порадам першого період панування Ієцуґу отримав назву «благодатного правління»^[8].

Араї Хакусекі був неонфуціанцем чжусіанської школи. Проте більшість його робіт присвячені не філософії та етиці, а історії. Окрім «Генеалогії ханів», Араї склав курс лекцій «Додаток для історичних читань»^[9], праці з стародавньої історії Японії «Стародавня історія»^[10], «Діалоги з стародавньої історії»^[11], а також біографічну працю, яка має характер хроніки 17—18 століття, «Записи зломленого хмизу»^[12]. Також у літньому віці він упорядкував «Питання до історії»^[13], які не збереглися.

Крім історії Араї займався вивченням географії, літератури, японської мови, фольклору, археології, релігії, військової справи, біології тощо. Він був автором дослідження і енциклопедичного словника «Східна вишуканість»^[14], який згодом використовували японські вчені Камо Мабуті та Мотоорі Норінаґа. Араї також зробив одні з перших етнологічних розвідок про айнів «Записи про едзо»^[15] та рюкюсців «Записи про південніостровів»^[16]. Хоча у модерній Японії Араї вшановують як вченого, в Японії періоду Едо він вважався першокласним поетом. Його «Збірку віршів Хакусекі»^[17] високо оцінювали не лише вдома, а й в Кореї та Китаї.

Помер 29 червня 1725 в Едо. Поховали його у монастирі Хоїндзі в районі Асакуса^[18].

• Мале безслав'я сьогодні переростає у велике в майбутньому.
• Маєш великі плани — не женись за хвилинною вигодою.
• Не можна вірити тому, що люди говорять. Слід перевірити правдивість їхніх слів, детально перевіривши джерела.
• Говорити з опонентом мовою складних професійних термінів — пуста справа. Розмова має сенс, коли опонент розуміє, про що ти говориш.
• Говори не для себе, а насамперед для інших.
• Знай, опонент тебе не розуміє тебе не тому що дурний, а тому що ти не можеш належно йому пояснити.

Араї Хакусекі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• (яп.) 新井白石全集 / 新井白石著; 今泉定介編輯, 校訂. — 第1 — 第6冊, 附録. — 東京: 国書刊行会, 1905—1907.
• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

• Біографія Араї Хакусекі [Архівовано 29 травня 2012 у Wayback Machine.] (яп.)
• Найвидатніший енциклопедист Японії раннього нового часу [Архівовано 22 січня 2013 у Wayback Machine.] (яп.)