Аренга велика — Вікіпедія

Аренга велика

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Аренга (Myophonus)
Вид: Аренга велика
Myophonus caeruleus
(Scopoli, 1786)[2]
Ареал виду     Гніздування      Проживання впродовж року      Зимування
Ареал виду     Гніздування      Проживання впродовж року      Зимування
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Gracula caerulea Scopoli, 1786
Посилання
Вікісховище: Myophonus caeruleus
Віківиди: Myophonus caeruleus
ITIS: 916148
МСОП: 22708329
NCBI: 869933

Аре́нга велика[3] (Myophonus caeruleus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Гімалаях, Центральній, Східній і Південно-Східній Азії.

Довжина птаха становить 29-35 см, вага 136–231 г[4]. Самці дещо більші за самиць. Довжина крила становить 155-200 мм, довжина цівки 45-55 мм, довжина дзьоба 29-46 мм[5]. У представників типового підвиду забарвлення майже повністю темно-синє, у самців більш блискуче, у молодих птахів чорне. Верхня частина тіла поцяткована металево-блискучими фіолетовими плямками; найбільш рясно поцяткованою є голова. Покривні пера крил поцятковані дрібними сріблясто-сірими плямками. Очі червонуваті, дзьоб і лапи чорні[6][7][8][9].

У представників інших підвидів дзьоб жовтий, іноді зверху чорний. Представники підвиду M. c. temminckii мають найбільші розміри, плями на крилах у них більші, очі більш карі. У представників M. c. eugenei плями на крилах відсутні. Представники підвиду M. c. crassirostris мають дещо менші розміри, товщий і коротший дзьоб; на крилах у них часто є біла смуга, сформована першорядними маховими перами. Представники підвиду M. c. dichrorhynchus мають найбільш тьмяне забарвлення, дзьоб у них більший, ніж у представників номінативного підвиду[6][10].

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють шість підвидів:[11][12][13]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Великі аренги мешкають в Китаї, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Таїланді, Малайзії, Індонезії, Індії, М'янмі, Бангладеш, Бутані, Непалі, Пакистані, Афганістані, Таджикистані, Туркменістані, Узбекистані, Киргизстані та на крайньому південному сході Казахстану[14][15]. Вони живуть в гірських тропічних і широколистяних лісах, в чагарникових заростях поблизу річок і струмків, в садах. Зустрічаються на висоті від 1000 до 4000 м над рівнем моря. Гімалайські популяції взимку мігрують в долини, на висоту до 2400 м над рівнем моря[16].

Поведінка

[ред. | ред. код]

Великі аренги зустрічаються поодинці або парами. Вони живляться комахами, їх личинками, равликами, черв'яками, крабами і дрібними хребетними, а також ягодами і зерном. Сезон розмноження в Центральній Азії триває з квітня по серпень, на Малайському півострові — з квітня по травень, а на Яві — з жовтня по квітень. За сезон може вилупитися два виводки. Гніздо чашоподібне, зроблене з моху і корінців. Воно розміщується в розщелині скелі або в дуплі, недалеко від води. В кладці 3-4 яйця. Інкубаційний період триває 17-18 днів, насиджує лише самиця. Великі аренги іноді стають жертвами гніздового паразитизму великих зозуль[17][18][19][20].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Myophonus caeruleus. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  2. G.A. Scopoli (1786). Deliciae florae faunae insubricae... (лат.). Т. 2.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. CRC Handbook of Avian Body Masses by John B. Dunning Jr. (Editor). CRC Press (1992), ISBN 978-0-8493-4258-5.
  5. Thrushes by Peter Clement. Princeton University Press (2001), ISBN 0691088527
  6. а б Delacour, J (1942). The Whistling Thrushes (PDF). Auk. 59 (2): 246—264. doi:10.2307/4079555. JSTOR 4079555. Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2021.
  7. Rasmussen PC, Anderton JC (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Washington DC and Barcelona: Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 371.
  8. Ali, S; Ripley, SD (1998). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 9 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 81—84.
  9. Oates, EW (1889). The Fauna of British India. Birds. Volume 1. London: Taylor and Francis. с. 178—180.
  10. Deignan HG; Paynter RA Jr; Ripley, S D (1964). Mary, E; Paynter R A Jr (ред.). Check-list of birds of the world. Volume 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 142—144. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  11. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 04 листопада 2021.
  12. Lord Rothschild (1926). On the avifauna of Yunnan, with critical notes. Novitates Zoologicae. 33 (3): 189—343.
  13. Kloss, CB (1917). Myiophoneus temmincki. Records of the Indian Museum. 13 (418). Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  14. Gawriłow E. I., Gawriłow A. E. (2005). The Birds of Kazakhstan. Ałmaty. с. 116. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  15. Blue Whistling Thrush, Myophonus caeruleus (Scopoli, 1786). Синяя птица Көкқұс. Birds.kz Kazakhstan birding community. Процитовано 27 czerwca 2021.
  16. Peter Spierenburg (2005). Birds in Bhutan: Status and Distribution. Oriental Bird Club. с. 188.
  17. Baker, ECS (1924). The Fauna of British India. Birds. Volume 2 (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 180—181.
  18. George, Joseph (1961). Time of first morning call of the Himalayan Whistling Thrush. Newsletter for Birdwatchers. Т. 1, № 4. с. 2.
  19. Astley, HD (1903). The Blue Whistling Thrush Myiophoneus temmincki. Avicultural Magazine. 1 (6): 196—201.
  20. Way, ABM (1945). Whistling Thrush (Myophonus caeruleus) preying on other birds. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 45 (4): 607. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]