Арматура — Вікіпедія
Армату́ра (від лат. armatura — «зброя, озброєння, устаткування») — технічний термін.
Арматурну сталь, (арматуру) використовують у залізобетонних конструкціях. Основне її призначення — сприйняття розтягуючих зусиль у бетонних масивах.
Допоміжні деталі та пристрої апаратів, конструкцій, споруд тощо. Розрізняють арматуру трубопровідну, електротехнічну, пічну та ін. Наприклад, вентилі, клапани, засувки — приклади трубопровідної арматури.
Арматура — допоміжні деталі або обладнання для нагляду, керування й обслуговування машин, апаратів, трубопроводів та іншого устаткування.
Залежно від призначення розрізняють арматуру парових машин, котельну, водопровідну, паропровідну, опалювальну, насосну, газову, машинну, електротехнічну та електроосвітлювальну. До арматури відносяться вимірювальні прилади (манометри, термометри), з'єднувальні частини труб (фітинги, штуцери), клапани, засувки, частини освітлювальних приладів, деталі для кріплення ізоляторів електричних ліній, струмопровідні та допоміжні частини роторів електричних машин тощо.
Арматура гирла нагнітальної свердловини (рос. арматура устья нагнетальной скважины; англ. well head equipment of injection well, нім. Armatur für Einpreßbohrungsmund) — устаткування гирла нагнітальної свердловини, яке охоплює трубну головку, фонтанну ялинку з запірними пристроями, зворотним клапаном і швидкозмінними з'єднаннями.
Арматура суха фонтанна (англ. dry tree; нім. trockene Eruptionsarmature, erockenes Eruptionskreuz) — арматура, ізольована від морської води; таке закінчення свердловини використовується в одній з різновидів морської підводної експлуатаційної системи.
Арматура фонтанна (англ. well-control equipment; нім. Eruptionsarmatur) — сукупність деталей устатковання гирла фонтанної свердловини.
Арматура суднова — пристрої, деталі та інші конструктивні елементи (клапани, вимикачі, крани і т. п.) не входять до складу основного устаткування, але що забезпечують його роботу. За приналежностю розрізняють арматуру трубопровідну, машинну, котельну, електротехнічну і т. д. Найхарактернішою для суднових умов є трубопровідна арматура, що забезпечує роботу суднових систем і систем суднових енергетичних устав.
Арматура трубопровідна — клапани, засувки, крани тощо[1].
Цей розділ не містить посилань на джерела. |
Елементи конструкції або виробу, що сприймають зусилля розтягу чи згину (наприклад, стрижні — арматура залізобетонних конструкцій).
Арматура - це міцні елементи, які вкладаються в конструкцію і переносять розтягувальні зусилля при розтягуванні або згині. Найчастіше застосовується сталева арматура в залізобетоні, яка має форму стрижнів (круглих або ребристих), дроту, сіток або прокатних елементів (жорстка арматура). Для виготовлення арматури використовують вуглецеву сталь З і 5, а також низьколеговану сталь. Для армування напруженого залізобетону застосовують високоміцний дріт з межею міцності до 18 000 кг/см². Згідно з даними на 2009 р., українські підприємства мали загальну потужність 4,5 млн т по виробництву будівельної арматури. Арматура для плит може бути одно- або двонаправленою залежно від способу опори плити. Однонаправлена арматура розміщена в одному напрямку і працює на згин. Вона підходить для плит, які спираються на два протилежні краї. Двонаправлена арматура розміщена в двох перпендикулярних напрямках і працює на згин і кручення. Вона підходить для плит, які спираються на чотири краї.
- ↑ ДСТУ 2611-94 Арматура трубопровідна загальнопромислового призначення Терміни та визначення.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Арматура... // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 20-22. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- Арматура… // Технична термінольогія. Вип. ІІ. Залізобетон / Укл. Тадей Секунда; Технично-Термінольоґічна Комісія при Департаменті Професійної Освіти М. Н. О. — Київ: «Друкарь», 1919. — С. 1. — 15 с.