Артилерійське озброєння — Вікіпедія

Не варто плутати з українським державним підприємством воєнно-промислового комплексу — конструкторським бюро «Артилерійське озброєння»

Артилерійське озброєння — сукупність різнорідних видів та предметів (основних та допоміжних) артилерійської техніки, різновид вогнепальної ствольної зброї, в основі яких лежать артилерійські комплекси (артилерійські системи, боєприпаси до них, приладів для ведення та корегування стрільби), призначених для ураження протилежної сторони у повітрі, на суходолі та на воді.

Артилерійське озброєння включає:

• власно артилерійські системи — гармати ствольної артилерії (наземної та зенітної), міномети, бойові машини реактивної артилерії (РСЗВ), військові прилади, радіотехнічні станції, радіолокаційне озброєння, гранатомети, стрілецька та холодна зброя;
• боєприпаси — набої до стрілецької зброї, постріли ствольної артилерії, елементи пострілів, ручні гранати, порохи та вибухові речовини, снаряди до систем реактивної артилерії;
• допоміжні засоби — запасні частини, інструмент та приладдя, технічне обладнання й оснащення рухомих ремонтних майстерень, арсеналів, баз, складів, полігонів, лабораторій, матеріали для збереження та експлуатації озброєння;
• рухомі артилерійські ремонтні майстерні та лабораторії, що змонтовані на автомобільному транспорті.

Номенклатура предметів артилерійського озброєння відрізняється в міру розвитку артилерії та її складових.

• Берегова артилерія
• Корабельна артилерія
• Наземна артилерія
• Авіаційне озброєння
• Артилерійське приладдя

• Артиллерийское вооружение [Архівовано 28 серпня 2017 у Wayback Machine.]

• Радянська військова енциклопедія. «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М. : Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 270. — ISBN 00101-030. (рос.)