Артур Люїс — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Льюїс.
Артур Люїс
англ. Sir William Arthur Lewis
Народився23 січня 1915(1915-01-23)[1][2][…]
Кастрі, Британські Навітряні острови[1]
Помер15 червня 1991(1991-06-15)[1][2][…] (76 років)
Бриджтаун, Барбадос
Країна Сент-Люсія
 Велика Британія
Діяльністьекономіст, професор
Alma materЛондонська школа економіки та політичних наук
Галузьекономіка
ЗакладПринстонський університет
Манчестерський університет Вікторіїd
Науковий керівникАрнольд Плантd
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Всесвітня академія наук
Нагороди
CMNS: Артур Люїс у Вікісховищі

Сер Вільям Артур Люїс (англ. Sir William Arthur Lewis; 23 січня 1915, Кастрі, Сент-Люсія, Британська Вест-Індія — 15 червня 1991, Бриджтаун, Барбадос) — британський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1979 р.) «за новаторські дослідження економічного розвитку у застосуванні до проблем країн, що розвиваються».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Артур Люїс народився в Сент-Люсії, яка тоді ще була частиною федеральної колонії Британських Навітряних островів, у родині шкільних вчителів Джорджа та Іди Люїс. Артур був четвертою дитиною серед п’яти. Його батьки імігрували з Антигуа незабаром після рубежу століть[4]. Джордж Люїс помер, коли Артуру виповнилося сім років, тож Іда сама виховала їхніх п’ятьох дітей. Артур був обдарованим школярем, і його завчасно перевели на два класи вперед[5]. Після закінчення школи у віці 14 років Люїс працював клерком та чекав складання вступного іспиту до університету. У цей час він подружився з Еріком Вільямсом, майбутнім першим прем'єр-міністром Тринідаду і Тобаго, і вони залишилися друзями протягом всього життя[6].

Після закінчення університету Люїс думав почати кар’єру інженера, але зрештою обрав економіку, оскільки уряди та компанії країн Вест-Індії, таких як Сент-Люсія, відмовлялися наймати кольорових людей. У віці 18 років він отримав стипендію для навчання в Лондонській школі економіки (LSE) та став першою чорношкірою людиною, яку прийняли в LSE. Академічну роботу Люїса помітили та захоплювалися нею його колеги та професори. Перебуваючи в LSE, Льюїс мав можливість навчатися у таких людей, як Джон Хікс, Арнольд Плант, Ліонель Роббінс та Фрідріх Гаєк. Після здобуття ступеня бакалавра наук 1937 року та доктора філософії 1940 року в LSE під керівництвом Арнольда Планта[7] Люїс працював членом персоналу LSE до 1947 року[8].

Працював у Манчестерському та Принстонському університетах. Президент Американської економічної асоціації в 1983 році.

Родина

[ред. | ред. код]

1938 року Люїс одружився з Гледіс Джейкобс з острова Гренада, яка згодом стала скульптором. У них народилися дві дочки[9].

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 1963 році уряд Великої Британії присвоїв Люїсу лицарське звання. Він був почесним доктором двадцяти університетів Америки, Європи та Африки, в тому числі Колумбійського, Гарвардського і Єльського, а також університетів Вест-Індії, Манчестера, Уельсу, Бристоля, Лагоса і Торонто. Він був почесним членом Лондонської школи економіки. У 1966—1973 роках — почесний президент Університету Гани. 1969 року він став почесним членом Вейцмановского інституту (Ізраїль). У 1983 році призначений президентом Американської економічної асоціації. Був членом-кореспондентом Британської академії наук. Обіймав посади члена ради Королівського економічного товариства (Велика Британія), президента Економічного товариства Гани і члена Економічного консультативного комітету Національної асоціації підтримки кольорового населення США[10].

Нобелівська премія

[ред. | ред. код]

1979 року Артур Люїс разом із Теодором Шульцем були удостоєні Нобелівської премії з економіки «за новаторські дослідження економічного розвитку, особливо стосовно проблем країн, що розвиваються»[11].

Спадщина та почесті

[ред. | ред. код]

Праці

[ред. | ред. код]
  • Lewis W. A. Labour in the West Indies. — London, 1939.
  • Lewis W. A. Economic Problems of Today. — London, 1940.
  • Lewis W. A. An Economic Plan for Jamaica//Agenda, 3(4), 1944. — pp. 154—163.
  • Lewis W. A. Monopoly in British Industry. — London, 1945.
  • Lewis W. A. Economic Survey, 1919—1939. — London, 1949.
  • Lewis W. A. The Principles of Economic Planning, 1949.
  • Lewis W. A. The Industrial Development of the Caribbean. Kent House, Port of Spain, 1951.
  • Lewis W. A. [[https://web.archive.org/web/20201210175943/http://faculty.smu.edu/tosang/pdf/Lewis_1954.pdf Архівовано 10 грудня 2020 у Wayback Machine.] Economic Development with Unlimited Supplies of Labour] // The Manchester School, 1954.
  • Lewis W. A. The Theory of economic Growth. — London: Allen & Unwin, 1955.
  • Lewis W. A. Reflections on unlimited labour, Princeton, DP 55, October 1968.
  • Lewis W. A. The Evolution of the International Economic Order. — Princeton: Princeton University Press, 1977.
  • Lewis W. A. Growth and Fluctuations, 1870—1913. — London: Allen & Unwin, 1978.
  • Lewis W. A. The Dual Economy Revisited // The Manchester School of Economics and Social Studies. 1979. No. 47, pp. 211—229.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Sir Arthur Lewis — Biographical [Архівовано 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Довбенко М. Льюїс (Lewis) Артур Вільям // Економічна енциклопедія: в трьох томах. Т. 2. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. с. 213-214. ISBN 966-580-101-5 (Т. 2)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118640542 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ "The Sverige's Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 1979" [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.], Nobel in Economics, 1979. Accessed 5 January 2011.
  5. ↑ Tignor, Robert L. (2006). W. Arthur Lewis and the Birth of Development Economics. Princeton University Press. с. 7—8. ISBN 978-0-691-12141-3. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
  6. ↑ Tignor, pp. 11–13.
  7. ↑ Tignor, Robert L. (2006). W. Arthur Lewis and the Birth of Development Economics. Princeton University Press. ISBN 978-0691121413.
  8. ↑ Sir Arthur Lewis в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». 2016-09-28 (англ.)
  9. ↑ Блауг, Марк. 100 великих экономистов после Кейнса // СПб.:Экономикус. — 2009. — 20 грудня. — С. 165-168. — ISBN 978-5-903816-03-3. Архівовано з джерела 29 червня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
  10. ↑ Васина Л. Л. [1] — М. : Российская политическая энциклопедия, 2001. — С. 336. — ISBN 5-8243-0169-7. Архівовано з джерела 29 червня 2021
  11. ↑ Lewis W.A. The Slowing Down of the Engine of Growth // The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 1979. Архівовано з джерела 1 грудня 2017. Процитовано 10 грудня 2020.
  12. ↑ About - Sir Arthur Lewis Community College. web.archive.org. 20 серпня 2015. Архів оригіналу за 20 серпня 2015. Процитовано 10 грудня 2020.
  13. ↑ а б Prominent campus spaces named for Nobel laureates Toni Morrison and Arthur Lewis. Princeton University (англ.). Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
  14. ↑ Arthur Lewis Building. A Manchester View (англ.). Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 10 грудня 2020.
  15. ↑ 100 Dollars, Eastern Caribbean States. en.numista.com (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
  16. ↑ Sir W. Arthur Lewis: Google celebrates economist, professor with doodle. The Indian Express (англ.). 10 грудня 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
  17. ↑ Google Celebrates Economist, Professor, Author Sir W Arthur Lewis With Doodle. NDTV. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
  18. ↑ Celebrating Sir W. Arthur Lewis. www.google.com (англ.). Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Артур_Люїс&oldid=43963993