Археоантропи — Вікіпедія

Археоантро́пи (грец. αρχαιος — стародавній, ανθρωπος — людина) — «стародавні люди», застарілий термін, що описував давніх людей, які жили в ранню (гоміценову<) епоху антропогенового періоду в межах Великого Середземномор'я.

Під назвою археоантропи об'єднували всіх відомих стародавніх викопних людей, рештки яких знайдено на о. Ява (пітекантроп), в Китаї (синантроп), Алжирі (атлантроп), Пд. Німеччині (гейдельберзька людина.

Археоантропи зовні ще дуже нагадували людиноподібних мавп, мали розвинений волосяний покрив, жили в малозалісених місцевостях, там, де були печери та інші сховища, виробляли знаряддя праці (з каменю, кісток, дерева), користувалися вогнем.

Об'єм головного мозку становив у археоантропів 800—1000 см³, що значно перевищує об'єм головного мозку антропоїдів.

• Люди
• Архантропи

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Це незавершена стаття з палеонтології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.