Джузеппе Арчімбольдо — Вікіпедія

Джузеппе Арчімбольдо
італ. Giuseppe Arcimboldo
Народження1527[1]
Мілан, Міланське герцогство, Священна Римська імперія[2][3][1]
Смерть11 липня 1593(1593-07-11)[2][1][…]
 Мілан, Міланське герцогство, Габсбурзька Іспаніяd[2][3][1]
Країна Міланське герцогство
Жанрнатюрморт[4], портретний живописd[4], алегорія[d][4], анімалістика[d][4], фігуркаd[4], сакральне мистецтво[4] і портрет
Діяльністьхудожник, архітектурний кресляр, tapestry designer, дизайнер
Напрямокманьєризм[5]
ПокровительМаксиміліан II Габсбург
ПрацівникФердинанд I Габсбург
ТвориЮрист[d], Чотири сезони[d], Портрет імператора Рудольфа II в образі Вертумна і Портрети ерцгерцогиніd
Роботи в колекціїНаціональна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Австрійська національна бібліотека, Скуклостер, Museo Civico Ala Ponzoned, Національна галерея Ірландії, Національна портретна галерея Швеції, Музей історії мистецтв, Національна галерея, Денверський художній музей, Баварські державні колекції картин, Королівські музеї витончених мистецтв[6], Menil Collectiond, Southampton City Art Galleryd, Музей Бойманса - ван Бенінгена[7] і Musei di Strada Nuovad

CMNS: Джузеппе Арчімбольдо у Вікісховищі
Автопортрет: Арчімбольдо зображений складеним з пергаменту (1587)

Джузе́ппе Арчімбо́льдо (італ. Giuseppe Arcimboldo) (1527, Мілан — 1593, Мілан) — італійський художник-маньєрист, придворний портретист, декоратор, розробник карнавальних костюмів, організатор урочистих церемоній і фахівець з мистецтв у Габсбургів — Максиміліана II і Рудольфа II.

За життя Арчімбольдо прославився портретами, що складаються із зображень овочів, фруктів, квітів тощо. Багато сучасників імітували його стиль.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Джузеппе Арчімбольдо народився в Мілані 1527 року в родині художника Б'яджо Арчімбольдо і Чіари Парізі. Його батько розписував Міланський собор і дружив з родиною живописців Луїні, яка зберігала рукописи та малюнки Леонардо да Вінчі. З дитинства Джузеппе зацікавився живописом і навчився малювати від батька. Він допомагав художникам, штукатурам, вітражникам і шпалерникам в майстернях рідного міста.

У віці 22 років, коли він вперше згадується в анналах соборних майстерень, Джузеппе активно працював разом з батьком. Він виконував картони, що зображали легенди з життя святої Катерини Александрійської та Старого Заповіту. Через два роки, в 1551, художника помітив Фердинанд Чеський, котрий проїжджав через Мілан. Він замовив у Арчімбольдо гербові щити. Згодом Б'яджо помер, Джузеппе продовжив його справу, зайнявся ескізами і розмальовуванням вітражів. Водночас він виконував малюнки для гербових щитів і прапорів для собору і міської влади, а також для декількох високопоставлених міланських аристократичних сімей. Разом зі своїм другом Джузеппе Меда створив «Знамено святого Амброджо» — військову хоругву з емблемами міста і святого. Він отримав настійливі запрошення від імператора Фердинанда I й врешті переїхав до Відня. Сам Фердинанд I полюбляв розкіш, оточував себе митцями й меценатами і шукав по всій країні талановитих людей.[8]

На службі в Габсбургів

[ред. | ред. код]

На службі в імператора Джузеппе виконав низку родинних портретів і серію картин «Пори року». Він сприймався товаришами як людина з універсальною ерудицією і дуже розвинутим творчим генієм. У 1564 році на трон зійшов Максиміліан II, при його дворі Арчімбольдо зайнявся організацією турнірів, урочистостей, створенням декорацій та картин. Монарх призначив йому постійну плату — 20 флоринів щомісяця і додатково щедро винагороджував за картини, які особливо подобалися імператору. Митець став головним радником з мистецтв і кількаразово отримував доручення щодо поїздок в Італію, щоб привезти твори мистецтва для колекції Максиміліана. Так, у 1566 році імператор доручив знайти і привезти з Італії античні скульптури. З 1568 року Арчімбольдо став відомим як «майстер урочистостей». Зокрема він намалював у 1570 році декорації до турніру, відкритого у Празі з нагоди одруження Єлизавети Австрійської, дочки Максиміліана II, з королем Франції Карлом IX. Наступного року організував у Відні урочистості з нагоди одруженням ерцгерцога Карла Австрійського, брата імператора. Арчімбольдо в цей час вигадував карнавальні костюми, малював картини на подарунки вельможам. Зокрема «Чотири пори року», замовлені Максиміліаном у 1573 році для подарунку курфюрстові Августу Саксонському, за які отримав величезну винагороду — 65 рейнських флоринів. Перед смертю Максиміліан II виплатив Арчімбольдо як своєму вірному слузі й другу 1200 флоринів і нагородив почестями. Визнаний законним спадкоємцем позашлюбний син імператора, Рудольф II, зайнявши трон у 1576, залишив Джузеппе Арчімбольдо при дворі.

Рудольф продовжив колекціювання творів мистецтва, тому доручив Арчімбольдо відшукати нові експонати, щоб прикрасити свою нову резиденцію в Празі. У 1580 році Джузеппе отримав титул дворянина. Через два роки, в 1582, митець їздив по Баварії в пошуках предметів античності, а також творів мистецтва і тварин, привезених з Нового Світу. Арчімбольдо отримав завдання зі збереження і поповнення колекції природних див і творів мистецтва, паралельно продовжив малювати полотна, замовлені імператором і його двором. На службі в Рудольфа II винайшов спосіб запису музики кольоровими позначками, гідравлічні машини, механізми для фонтанів, власний шифр.[8]

Повернення до Мілану

[ред. | ред. код]

Після 11 років на службі в Рудольфа II Арчімбольдо звернувся до монарха з проханням дозволити йому повернутися в Мілан через похилий вік. Імператор неохоче дозволив це, але художник формально лишився на службі. У 1587 році він повернувся до рідного міста, отримавши 1500 флоринів і постійну плату. Картини «Флора» і «Портрет Рудольфа II в образі Вертумна» Джузеппе відіслав до Праги, де монарх визнав їх особливо видатними. У 1592 році імператор винагородив Арчімбольдо титулом пфальц-графа.

Наступного року, 11 липня 1593, Джузепе Арчімбольдо помер у віці 66 років. У поховальному реєстрі Мілана причиною смерті було вказано камені в нирках. Похований у церкві Сан П'єро делла Віна.[8]

Творчість

[ред. | ред. код]

Арчімбольдо здебільшого малював картини на полотні. Іноді за основу бралося дерево, дошки з тополі з горизонтальними волокнами. Художник використовував світлий і густий ґрунт, виконував багатий і точний підготовчий малюнок. Арчимбольдо постійно покращував свої композиції, вносячи численні виправлення.

Є думка, що більшість картин були написані між 1564 та 1576 роком, але невелика кількість з них відома нам. Збереглося порівняно мало робіт Арчімбольдо: частіше — це портрети по груди, у профіль, менше — у фас. Це передусім алегоричні зображення, складені з фруктів, овочів, квітів, тварин, або ж — музичних та інших інструментів. Обличчя стилізовані, дуже вправне компонування цих елементів у просторі створює ефект форми обличчя та світлотіні. Такими є, наприклад, алегорія сезонів: «Літо» та «Зима», 1563 (Музей історії мистецтв, Відень), «Весна» (Академія Сан-Фернандо, Мадрид); стихій — «Вогонь», 1566 та «Вода», у Музеї історії мистецтва у Відні. Також Арчімбольдо прославився картинами-перевертнями, де якщо перевернути композицію, виникає зовсім інший образ. Так, «Кухар» показує лице, складене з запеченої дичини, а перевернуте, воно набуває вигляду простої страви.

Арчімбольдо був досить популярним свого часу, чим пояснюється безліч копіювань та підробок його стилю. Такі гротескні композиції поширилися в XVIII і XIX століттях по всій Європі, особливо в формі портретів політиків і можновладців. Картини-перевертні здебільшого використовувалися надалі як карикатури політиків.

У XX столітті, тим паче з появою сюрреалізму, цей митець став модним. Арчімбольдо навіть оголосили класиком маньєризму.

Галерея

[ред. | ред. код]

Чотири пори року

[ред. | ред. код]

Чотири стихії

[ред. | ред. код]

Інші відомі роботи

[ред. | ред. код]

Ескізи та вправи

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118503871 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б http://www.getty.edu/vow/ULANFullDisplay?find=Giuseppe+Arcimboldo&role=&nation=&prev_page=1&subjectid=500028171
  4. а б в г д е ж RKDartists
  5. WorldCat — 1971.
  6. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/arcimboldo-giuseppe-1
  7. колекція Бойманса онлайн — 2010.
  8. а б в Giuseppe Arcimboldo: Italian Mannerist Portrait Painter. www.visual-arts-cork.com. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 9 квітня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Benno Geiger: Die skurrilen Gemälde des Giuseppe Arcimboldi. Wiesbaden. Limes 1960.(нім.)
  • Kindlers Malerei Lexikon im dtv, Band 1, DTV Verlag München 1976, ISBN 3-423-05956-7(нім.)
  • Kriegeskorte, Werner: Arcimboldo: 1527—1593; ein manieristischer Zauberer, Taschen, Köln 2003, ISBN 3-8228-0840-7(нім.)
  • Sylvia Ferino-Pagden (Hrsg.): Arcimboldo (1526—1593). Ausstellungskatalog des Kunsthistorischen Museums. Wien 2008, ISBN 978-3-85497-118-4. (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]