Бабель Ісак Еммануїлович — Вікіпедія

Бабель Ісак Еммануїлович
рос. Исаак Эммануилович Бабель
Народився13 липня 1894(1894-07-13)[4][5][…]
Одеса, Російська імперія[6]
Помер27 січня 1940(1940-01-27)[1][2][…] (45 років)
Бутирська в'язниця, Тверський, Центральний адміністративний округ Москви, Москва, СРСР
·вогнепальна рана[7]
ПохованняНове Донське кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
Національністьєврей
Діяльністьперекладач, журналіст, сценарист, драматург, письменник, прозаїк, редактор, військовий кореспондент, військовослужбовець, кінорежисер, новеліст
Галузьтворче та професійне письмоd[8], журналістика[8], фільм[8] і перекладацтво[d][8]
Alma materКиївський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Знання мовросійська[9][10], французька, їдиш, іврит і українська
Роки активностіз 1921
Жанрпроза, оповідання, нарис і п'єса
Magnum opusКінарміяd
У шлюбі зПирожкова Антоніна Миколаївна
Автограф
IMDbID 0044871

Іса́к Еммануї́лович Ба́бель (справжнє прізвище Бóбель[11][12], рос. Бабель Исаак Эммануилович; 30 червня (12 липня) 1894(18940712)[13] Одеса — 27 січня 1940, Москва) — російський радянський письменник єврейського походження, чекіст, під час більшовицького завоювання України (1917—1921) був у лавах Червоної армії[14].

У численних оповіданнях змалював більшовицькі збройні сили та життя Одеси. Автор п'єс «Занепад» (1928), «Мандрівні зорі» (за романом Шолом-Алейхема, 1926), «Марія» (1935). Найвідоміші збірки оповідань — «Кінармія» (1926) і «Одеські оповідання» (1931).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Одесі на Молдаванці в сім'ї торговця Маня Іцковича Бобеля (Еммануїла (Мануса, Мане) Ісаковича Бабеля, 1864—1924), родом зі Сквири Київської губернії, і Фейги (Фані) Аронівни Бобель (уродженої Швехвель). Сім'я матері походила з містечка Броди, звідки в Одесу переселилися її дід Мойше-Фроїм Лейзеровіч Швехвель і його дружина Фейга Швехвель. Декілька років (з осені 1895 року) родина мешкала в Миколаєві, де Ісак Бабель жив до 11 років.

Дитинство

[ред. | ред. код]

Навчався в підготовчих класах Миколаївського комерційного училища ім. графа C. Ю. Вітте. У списках учнів підготовчого класу за 1904 рік є І. Е. Бабель. Роки, проведені в цьому місті, згадуються в оповіданнях «Історія мого голубника» та «Перше кохання»[15]. Початок століття був часом суспільних безладів і масового виходу євреїв з Російської імперії. Сам Бабель вижив під час погрому 1905 року (його сховала християнська родина), а його дід Шойл був одним із 300 убитих євреїв. 1911 року, отримавши атестат про закінчення Одеського комерційного училища, Бабель став студентом Київського комерційного інституту, де навчався на економічному відділенні під своїм первісним прізвищем Бобель. Диплом отримав 1917 року.

В автобіографії (1924) Бабель писав: «За наполяганням батька вивчав до шістнадцяти років єврейську мову, Біблію, Талмуд. Вдома жилося тяжко, тому що з ранку до ночі змушували вивчати безліч наук. Відпочивав я в школі». Говорячи про «відпочинок», Бабель мав на увазі відчуття свободи: за його спогадами, на перервах або після навчання учні йшли в порт, у грецькі кав'ярні або на Молдаванку «пити в льохах дешеве бесарабське вино». Ці всі враження лягли пізніше в основу ранньої прози Бабеля і його «Одеських оповідань».

Письменницька кар'єра

[ред. | ред. код]

Писати Бабель почав у п'ятнадцять років. Вже тоді вільно володів російською і французькою мовами та їдишем. Протягом двох років писав по-французькому — під впливом Гюстава Флобера, Гі де Мопассана та свого вчителя французької мови Вадона. Стихія французької мови загострила відчуття літературної мови та стилю. Вже у перших своїх оповіданнях Бабель прагнув стилістичної витончености та найвищого ступеня художньої виразности. «Я беру дрібницю — анекдота, розповідь на базарі, і роблю з неї річ, від якої сам не можу відірватися… З неї сміятимуться зовсім не тому, що вона весела, а тому, що завжди хочеться сміятися при людській удачі», — пояснював він згодом свої творчі прагнення.

Друкуватися почав у 1916 році. Перші оповідання російською мовою Бабель опублікував у журналі «Літопис». Потім, на пораду Горького «пішов у люди» та змінив декілька професій.

Радянський період

[ред. | ред. код]
Перед стратою

У грудні 1917 пішов працювати в ЧК — факт, з якого довго дивувалися його знайомі.

Працював в іноземному відділі ЧК та Народному комісаріаті освіти,[16] хоча деякі дослідники біографії письменника стверджують, що доказів його роботи ЧК немає.[17]

У липні 1920 як боєць більшовицької 1-ї Кінної армії воював на півночі Тернопільщини, про що залишив спогади у збірнику оповідань «Кінармія» (1926)[18].

У 1924 в журналах «Леф» і «Червона новина» опублікував низку оповідань, що пізніше склали цикли «Кінармія» і «Одеські оповідання». Бабель зумів майстерно передати російською мовою стилістику літератури, створеної на їдиш (особливо це помітно в «Одеських оповіданнях», де місцями пряма мова його героїв є підрядковим перекладом з їдиш).

«Патріарх» соцреалізму в літературі Максим Горький так відгукувався про збірник:

Його книга збудила у мене до бійців „Кінармії“ і любов, й повагу, показавши їх справді героями,— безстрашні, вони глибоко відчувають велич своєї боротьби.[19][20]

Його збірник також високо оцінили більшовицькі військові ватажки Василь Блюхер та Віталій Примаков. Блюхер сказав: «Бабель дав яскраву характеристику 1-й Кінній армії, як найкращій частині нашої переможної армії». А Примаков у листі 13 вересня 1926 писав Бабелю: «Все Ваше ми з радістю чекаємо»[21]. Два високопоставлені більшовицькі військові товариші Бабеля — Шмідт та Якір також висловлювали йому подяку та підтримку й запрошували його на військові навчання[22].

Радянська критика тих років, віддаючи належне талантові та значенню творчості Бабеля, вказувала на «антипатію справі робітничого класу» і звинувачувала його в «натуралізмі й апології стихійного початку та романтизації бандитизму».

В «Одеських оповіданнях» він у романтичному ключі малює життя єврейських карних злочинців початку XX століття, знаходячи в побуті злодіїв, нальотчиків, а також і дрібних торговців екзотичні риси та сильні характери.

У 1928 опублікував п'єсу «Захід» (поставлена у 2-му МХАТ), в 1935 — п'єсу «Марія». Перу Бабеля належить також декілька сценаріїв. Майстер короткої розповіді, він прагне до лаконізму та точності, поєднуючи в образах своїх персонажів, сюжетних колізіях і описах величезний темперамент із зовнішньою відстороненістю. Колоритна, переобтяжена метафорами мова його ранніх оповідань надалі змінювалася суворою і стриманою оповідною манерою.

У травні 1939 заарештований за звинуваченням в «антирадянській змовницькій терористичній діяльності». Під тортурами визнав, що є шпигуном австрійської та французької розвідки і готував терористичні акти. Засуджений до розстрілу. Вирок виконано 27 січня 1940 р.[23] За іншою версією, його не розстріляли. Він йшов по етапу і знесилений впав, а його просто залишили помирати на дорозі.[джерело?]

У 1954 посмертно реабілітований.[23]

Українська тематика

[ред. | ред. код]

Творчість Бабеля справила величезний вплив на літераторів так званої «південноросійської школи» (Ілля Ільф, Євген Петров, Юрій Олеша, Валентин Катаєв, Костянтин Паустовський, Михаїл Свєтлов, Едуард Багрицький) і здобула широке визнання в СРСР, його книги перекладено багатьма мовами.

На початку 1920-х публікувався в одеських журналах. За його сценарієм на Одеській кіностудії були зняті фільми «Сіль» (1925), «Беня Крик» і «Мандрівні зорі» (обидва 1927). Працював над сценарієм фільму «Як гартувалася сталь»(за М. Островським) на замовлення О. Довженка.

У 1933 писав сестрі про колективізацію:

Перехід на колгоспи відбувався з тертями, була потреба, але тепер все розвивається з незвичайним блиском. Через рік-два ми матимемо добробут, який затьмарить усе, що ці станиці бачили в минулому, а жили вони безбідно. Колгоспний рух зробив цього року вирішальні успіхи, і тепер відкриваються справді безмежні перспективи, земля перетворюється. Скільки тут пробуду — не знаю. Бути свідком нових відносин та господарських форм — цікаво й необхідно[24][25]

Писав дружині про колективізацію:

…Повидал я в Гражданскую потасовку много унижений, топтаний и изничтожений человека как такового, но все это было физическое унижение, топтание и изничтожение. Здесь же, под Киевом, добротного, мудрого и крепкого человека превращают в бездомную, шелудивую и паскудную собаку, которую все чураются, как чумную. Даже не собаку, а нечто не млекопитающееся...

Переклади українською мовою

[ред. | ред. код]

Українською мовою в перекладі Катерини Сінченко виходили окремі твори з циклу «Одеські оповідання»: «Перша любов», «Як це робилося в Одесі», «Справедливість у дужках», «Любка Казак», «Батько», «Карл-Янкель». Їх надруковано у збірці «Скринька з червоного дерева: Єврейська проза Східної Європи другої половини ХІХ — ХХ століть» (Видавництво «Дух і літера», Київ, 2020)[26].

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Колишні назви топонімів

[ред. | ред. код]
  • 26 липня 2024 року у місті Первомайськ вулицю Бабеля перейменували на вулицю Ромську.[27]
  • 26 липня 2024 року у місті Одеса вулицю Бабеля перейменували на вулицю Дмитра Іванова.[28]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  5. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  6. ↑ Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 1.
  7. ↑ Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  8. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  9. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  10. ↑ CONOR.Sl
  11. ↑ В Киевском коммерческом институте Исаак Бабель обучался ещё под фамилией Бобель. Jewukr (рос.). Архів оригіналу за 19 лютого 2009. Процитовано 9 вересня 2009.
  12. ↑ Державний архів Києва, Ф. 153, оп. 7, спр. 239, арк. 17. Архів оригіналу за 9 березня 2013. Процитовано 28 лютого 2013.(укр.)
  13. ↑ Факсимиле записи о рождении Исаака Бабеля (Jewish Genealogy: True Stories from Nadia Lipes). Nadialipes (рос.). Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 1 листопада 2020.
  14. ↑ Ukrainian Jews [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.], Bible Discovered (англ.)
  15. ↑ [[https://web.archive.org/web/20170227234732/http://laginlib.org.ua/mykolaiv/names/2.php Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.] Імена письменників на карті Миколаївщини. Бабель Ісак Еммануїлович // Миколаївська обласна бібліотека для дітей імені В. О. Лягіна]
  16. ↑ 127 лет назад родился Исаак Бабель. Вспоминаем цитаты одесского писателя и военного корреспондента — о грабежах, голоде, войне и ее последствиях. babel.ua (рос.). 13 липня 2021. Процитовано 19 серпня 2024.
  17. ↑ Бабель ни в одном из списков сотрудников ЧК, ГПУ, НКВД не значится. babel-premia-odessa.org.ua (рос.). Процитовано 19 серпня 2024.
  18. ↑ Б. Мельничук. Бабель Ісак Еммануїлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.. — стор. 59
  19. ↑ Горький М. Ответ С. Будённому// Правда. — 1928. — 27 ноября.
  20. ↑ Валентин Домиль. Шаги командарма : [арх. 23 вересня 2015] // Заметки по еврейской истории. — 2005. — № 4 (53).
  21. ↑ Мусатов В. В. История русской литературы первой половины XX века: советский период [Архівовано 2022-09-05 у Wayback Machine.]. — М.: «Высшая школа», 2001. — С. 66.
  22. ↑ Крумм Р. Исаак Бабель: биография. — М.: РОССПЭН, 2008. — С. 86, 146.
  23. ↑ а б Бабель Исаак Эммануилович (1894-1940). Могилы знаменитостей (рос.). 8 січня 2014. Процитовано 19 серпня 2024.
  24. ↑ Кожинов В. В. {{{Заголовок}}}. — 4000 прим. — ISBN 978-5-9265-0380-4.
  25. ↑ Бабель И. Э. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5998925351, 9785998925351.
  26. ↑ Скринька з червоного дерева: Єврейська проза Східної Європи другої половини ХІХ — ХХ століть. Дух і Літера. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 08 травня 2022.
  27. ↑ Розпорядження голови —. www.mk.gov.ua. Процитовано 17 серпня 2024.
  28. ↑ Про перейменування об’єктів топонімії у населених пунктах Одеської області (PDF).

Література

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бабель Ісак Еммануїлович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бабель Ісак Еммануїлович

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бабель_Ісак_Еммануїлович&oldid=44117444