French
DeutschБабицький Андрій Маратович — Вікіпедія
| Бабицький Андрій Маратович | |
|---|---|
| рос. Андрей Маратович Бабицкий | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | рос. Андрей Маратович Бабицкий |
| Народився | 26 вересня 1964 Москва, СРСР |
| Помер | 1 квітня 2022 (57 років) Донецьк, Україна |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | військовий кореспондент, журналіст |
| Alma mater | Філологічний факультет МДУd |
| Знання мов | російська[1] |
| Роки активності | 1987 — 2022 |
| Нагороди | |
Андрій Маратович Бабицький (рос. Андрей Маратович Бабицкий; 26 вересня 1964, Москва — 1 квітня 2022, Донецьк) — російський журналіст і пропагандист[2].
Син радянського і таджицького актора і кінорежисера Марата Аріпова та сценаристки Зої Бабицкої.
Закінчив філологічний факультет МДУ. У 1987—1989 роках працював у редакції журналу Сергія Григорянца «Гласність», піддавався адміністративним арештам за правову, політичну та видавничу діяльність, яку КДБ СРСР вважав антирадянською.
З 1989 року — кореспондент Радіо «Свобода».
Став відомим завдяки своїм репортажам часів чеченських воєн[3].
Його репортажі викликали різку критику російських офіційних осіб. Як пише «Радіо Свобода», у січні 2000 року Бабицького затримали російські військові у оточеному Грозному. Він перебував у СІЗО «Чернокозове» на півночі Чечні. Влада звинуватила журналіста в порушенні «правил поведінки журналістів у зоні контртерористичної операції», що викликало протести ЗМІ та правозахисників. Згодом, за твердженням російської влади, Бабицького обміняли на трьох російських військових. Пізніше його вивезли до Махачкали, там видали фальшивий паспорт і одразу заарештували. У жовтні 2000 року його було амністовано. Сам Бабицький стверджував, що так званий обмін був інсценуванням російських спецслужб, а його долю вирішував особисто Путін[4][5].
В березні 2014 року він підтримав анексію Криму Росією, висловивши думку, що це «неоспоримое право Росії захищати своїх (кримських) жителів», і у вересні того ж року був звільнений з «Радіо Свобода». Крім того, його звільнили з посади головного редактора сайту «Эхо Кавказа», який входить до складу «Радио Свобода»[6].
З 2015 року журналіст мешкав у Донецьку, співпрацював із російськими ЗМІ та пресою так званої «ДНР», виступав експертом комісій Державної думи з питань «ідеологічної протидії Заходу», висловлювався на підтримку Володимира Путіна. В останні місяці життя Бабицький практично не коментував події, ніяк не висловлювався про російське широкомасштабне вторгнення, яке почалося 24 лютого 2022 року в Україну[7].
Помер 1 квітня 2022 року у Донецьку, імовірно від ішемічної хвороби серця. Похований у Москві на Хованському цвинтарі.
Був одружений, виховував трьох дітей.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ У Донецьку помер колишній журналіст “Радіо Свобода”, який став на бік “ДНР”. 02.04.2022
- ↑ У окупованому Донецьку помер російський пропагандист, який підтримував анексію Криму та війную. п’ятниця, 1 квітень 2022, 20:51
- ↑ Шарип Юсупов: Ситуация вокруг журналиста Андрея Бабицкого Архівовано червень 2, 2007 на сайті Wayback Machine. // Эхо Москвы.
- ↑ Бабицкий А. Телезритель недели Архівовано вересень 29, 2007 на сайті Wayback Machine. Новая газета, 6 марта 2000 года
- ↑ Журналист «Свободы» Бабицкий отстранён от работы за Крым Архівовано квітень 20, 2014 на сайті Wayback Machine. // Русская служба Би-би-си.
- ↑ У Донецьку помер російський журналіст Андрій Бабицький. Медіаспільнота. Новини 1 Квітня 2022. 18:36.