Загорівська вулиця — Вікіпедія

Загорівська вулиця
Київ
МісцевістьТатарка, Лук'янівка
РайонШевченківський
Назва на честьЗагорівщина
Колишні назви
Богоутівська, Богоутська, 9 Січня, Січнева, Маршала Будьонного, Багговутівська
Загальні відомості
Протяжність1 км
Координати початку50°28′19.67″ пн. ш. 30°28′16.46″ сх. д. / 50.4721306° пн. ш. 30.4712389° сх. д. / 50.4721306; 30.4712389
Координати кінця50°28′12.21″ пн. ш. 30°29′4.28″ сх. д. / 50.4700583° пн. ш. 30.4845222° сх. д. / 50.4700583; 30.4845222
поштові індекси04107
Транспорт
Найближчі станції метро «Дорогожичі»,
 «Лук'янівська»
АвтобусиА 31
ТролейбусиТр 6, 18, 28, 33 (по вул. Овруцькій)
Маршрутні таксіМт 179; 181, 217, 586, 598д (по вул. Овруцькій)
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Медичні закладиКиївська обласна клінічна лікарня № 1
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10044
У проєкті OpenStreetMapr415964
Мапа
Мапа
CMNS: Загорівська вулиця у Вікісховищі

Заго́рівська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Татарка, Лук'янівка. Пролягає від вулиці Академіка Ромоданова до Половецької вулиці.

Прилучаються вулиці Овруцька, Платона Майбороди, Миколи Мурашка, Кмитів Яр та Квітучий провулок.

Історія

[ред. | ред. код]

Вулиця виникла у другій третині XIX століття як частина магістральної Юрківської вулиці, що перетинала передмістя Лук'янівку. У подальшому частина магістралі відійшла до Плоскої поліцейської дільниці, утворивши зрештою Нижньоюрківську та Юрківську вул., інша частина — до Лук'янівської дільниці, утворивши Багговутівську та Верхньоюрківську вул. Виокремлення й найменування Багговутівської вул. відбулося у 1885 році, коли Міністерство внутрішніх справ цар затвердило постанову Київської міської думи про вшанування заслуг генерала Олександра Багговута перед мешканцями Лук'янівки[1]. Олександр Багговут[ru], генерал від кавалерії, брав участь у придушенні Польського повстання 1830-1831 рр. проти Російської імперії[2], учасник Кримської війни 1853—1856 років. Його рід має норвезьке походження (Baggehufwudt). У 1866 році дружина генерала Єлизавета Багговут придбала садибу («дачу») на початку майбутньої Багговутівської вул. Відтоді подружжя Багговутів опікувалося проблемами Лук'янівки, зокрема, сприяли будівництву та благоустрою парафіяльного Феодорівського храму; генерал Багговут з 1875 року був старостою цієї церкви. Багговутівська вулиця мала також варіанти назв — Богоу́тівська, Боговутівська, Богоу́тська.

З середини 1920-х років набула назви вулиця 9 Січня, на знак пам'яті про «криваву неділю» 9 січня 1905 року в Санкт-Петербурзі, коли царські війська розстріляли мирну демонстрацію. У 1944 році вулиця отримала назву Січнева[3], з 1974 року — вулиця Маршала Будьонного[4], на честь радянського військового і державного діяча, Маршала Радянського Союзу Семена Будьонного (1883—1973), який неодноразово бував у Києві (1935—1936, 1941, 1954). Історичну назву Багговутівська вулиця було відновлено 1991 року[5].

Сучасна назва, що походить від назви урочища Загорівщина, поблизу якого вона починається — з 2023 року[6].

Особистості

[ред. | ред. код]

№ 2 — тут викладав у колишній Церковно-вчительській семінарії український композитор Микола Леонтович.

№ 9 — у флігелі будинку в 1911 році мешкав російський письменник Костянтин Паустовський[7].

№ 23 — на цьому місці містилася садиба українського художника Олександра Мурашка, де 1919 року проживала російська письменниця Ольга Форш. Будівлі не збереглися.

№ 16/18 — вважається колишньою садибою генерала Багговута[8], проте документальних підстав для цього немає.

Установи

[ред. | ред. код]

На Багговутівській вулиці знаходиться Київська обласна клінічна лікарня № 1 (буд. № 1) — колишня Київська єврейська лікарня, перші цегляні корпуси якої були збудовані у 1885 році. Заснована для бідного єврейського населення, яка була розрахована на 12 ліжок — по 6 ліжок у двох відділеннях. Левову частку коштів виділила єврейська сім'я купців-меценатів Бродських, які в подальшому щорічно виділяли кошти на її утримання[9]. За тією ж адресою розміщені бюро медично-соціальної експертизи, інститут репродуктивної медицини, кардіологічний київський обласний диспансер та обласний центр боротьби та профілактики СНІДу.

На цій вулиці знаходиться Головне управління Державної податкової служби міста Києва (буд. № 26).

Пам'ятки архітектури

[ред. | ред. код]

На розі Багговутівської та Овруцької вулиць знаходився Феодорівський храм, збудований у 1870–1872 роках. Особливістю храму були створені в ньому у 1887–1895 роках точні копії єрусалимської Кувуклії — печери Гробу Господнього під південним приділом[10] та печерного храму, влаштованого священномучеником Климентом Римським в Інкермані, під північним приділом[11]. У 1935 році церкву було розібрано, а на її місці облаштовано сквер. У 2007 році відновлена парафія розпочала богослужіння у тимчасовому храмі-наметі, а у жовтні 2008 року у частині скверу почалися археологічні розкопки, що виявили підмурки історичного храму та значну частину конструкцій підземних святинь.

Будинок № 14 зведений близько 1910 року у стилі модерн. Належав полковникові В. А. Бенсону, потім — підполковникові О. Л. Козаровському. Після 1917 року особняк було націоналізовано та перебудовано. З 1927 року в ньому містився клуб заводу «Укркабель» (нині тут розташована приватна клініка пластичної хірургії).

Будинок № 16/18 (одноповерховий особняк, збудований у кінці ХІХ ст., його часто ототожнюють із садибою Леонтія Багговута) входить до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини міста Києва. Перебуває в незадовільному й місцями аварійному стані.[12]

Будинок № 32 зведений у 1910—1915 роках у стилі раціонального модерну.

Пам'ятники та меморіальні таблиці

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятник працівникам ГУБОЗ МВС України, загиблим під час виконання службових обов'язків (буд. № 2).
  • Пам'ятник працівникам кабельного заводу, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. (буд. № 14). Відкритий 23 лютого 1965 року, пізніше реконструйований.
  • Меморіальна таблиця на честь композитора М. Леонтовича, який працював у цьому будинку в 1919—1920 роках (буд. № 2).

На будинку № 10 висіло кілька таблиць, наразі втрачених. Одна з них увічнювала страйк 25 липня 1903 року робітників заводу на знак солідарності зі страйкарями міст Баку та Одеси. Друга — страйк 12 квітня 1912 року проти розстрілу царськими військами робітників золотих копалень на р. Лена 4 квітня 1912 року (гранітну дошку було відкрито у 1947 році, замінено у 1978 році).

Також на будинках № 2/12 та № 27 висіли гранітні анотаційні таблиці на честь маршала Будьонного, які були зняті після перейменування вулиці.

Зображення

[ред. | ред. код]
  • Меморіальна дошка на будинку № 2
    Меморіальна дошка на будинку № 2
  • Будинок № 9-Б (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). Фрагмент фасаду
    Будинок № 9-Б (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). Фрагмент фасаду
  • Будинок № 14
    Будинок № 14
  • Будинок № 16
    Будинок № 16
  • Будинок № 32
    Будинок № 32

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Хозяйственный департамент Министерства внутренних дел. 1884 г. О переименовании части Юрковской улицы в городе Киеве в Боггавутовскую в память генерала от кавалерии Боггавута. 26 декабря 1884 г. - 21 апреля 1885 г. // РГИА. Ф. 1287 Оп. 40 Д. 2137.
  2. ↑ Вулицю Багговутівську перейменовано на вулицю Загорівську – на честь історичної місцевості Києва
  3. ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  4. ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 1 квітня 1974 року № 509 «Про перейменування вул. Січневої на вул. Маршала Будьонного» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1291. Арк. 281. [Архівовано з першоджерела 25 серпня 2013.]
  5. ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 6 грудня 1991 року № 916 «Про найменування і перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3888. Арк. 20–22. [Архівовано з першоджерела 10 березня 2013.]
  6. ↑ Рішення Київської міської ради від 9 лютого 2023 року № 5954/5995 «Про перейменування вулиці Багговутівської у Шевченківському районі міста Києва» (дата публікації 01.03.2023) [Архівовано з першоджерела 1 березня 2023.]
  7. ↑ Киевлянин по душе… [Архівовано 10 квітня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ В Киеве может рухнуть старинный исторический дом. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  9. ↑ Киевская еврейская больница. Архів оригіналу за 7 серпня 2010. Процитовано 23 серпня 2010. (рос.)
  10. ↑ Иерусалим? — Это на Лукьяновке [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  11. ↑ Кальницький М. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2012. — С.111, 112, 178
  12. ↑ Прокуратура в судовому порядку вимагає привести в належний стан напівзруйновану садибу Леонтія Багговута в Києві

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Загорівська_вулиця&oldid=43333258