Багрій Василь Лук'янович — Вікіпедія

Багрій Василь Лук'янович
Багрій Василь, автопортрет. 1955−1965 рр.
Народився	8 листопада 1925(1925-11-08) Бортники, Брацлавський район, Подільська губернія, Українська СРР
Помер	7 листопада 2000(2000-11-07) (74 роки) Вінниця, Україна
Поховання	с. Сокиринці Віницького району
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	педагог, художник, поет
Мова творів	українська російська

Василь Лук'янович Багрій (народився 8 листопада 1925, в с. Бортники, нині Тульчинський район Вінницької області — помер 7 листопада 2000, Вінниця) — український поет. За основним фахом — учитель-філолог. Ветеран Великої Вітчизняної війни.

Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши його. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (лютий 2020)

Народився 8 листопада 1925 року в с. Бортники Брацлавського району (нині Тульчинський) в селянській сім'ї, закінчив 8 класів.

У 1944 році Багрія В. Л. мобілізували до діючої армії. У Вітчизняні війні брав участь у військових діях на Західному фронті та в Манджурії.

Після демобілізації в 1948 році закінчив Тульчинське культурно-освітнє училище, потім Вінницький педінститут, історико-філологічний факультет.

З 1955 року працював учителем української мови і літератури та образотворчого мистецтва в Тульчинському районі. Спочатку в Клебанській СШ.

У Тульчинській школі-інтернаті Василь Лук'янович викладав українську мову та літературу з 1956 до 1963 року. Згодом В. Л. Багрій обіймав посаду завуча Тульчинської СШ №2, а з 1972 по 1978 роки — інспектора шкіл у Тульчинському райвно. В 1979 році Василя Багрія призначили директором районної заочної школи працюючої молоді.

У 1985 р. вийшов на пенсію, але продовжував працювати вчителем у селах району — Крищенцях, Одаї та керівником художнього гуртка в Будинку дітей та юнацтва.

Писав вірші ще зі шкільної парти та в студентські роки, але друкувалися лише в районній та областних газетах. Став засновником районного літературно-мистецького об'єднання «Оберіг». У 1994 році вийшла перша збірка поета «Надвечір'я», у 1996 році — «Сповідь», а у 1997 р. — «Спокута». Помер Василь Лук'янович Багрій 7 листопада 2000 року.

Ця сумна звістка болем відізвалась в серцях його рідних, близьких, друзів, всіх хто знав його.

Поховано Багрія В. Л. за сімейною традицією в селі Сокиринці Вінницького району поряд з дружиною.

Збірка «Колиска» вийшла в 2000 р. вже після смерті автора.

У 2005 році світ побачила поетична збірка Василя Лук'яновича Багрія «Суєта».

Спека,спека,все живе навколо

Мліє від чекань далекого дощу.

Сонце день в пательні розтопило,

Мов пахучу воскову свічу.

Спить довкілля в черені осоння,

Мліє сад в пекучім заббуті.

Абрикоси крізь листочки сонні

Світять, ніби зорі золоті...

• Багрій Василь Лук'янович // З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 14—15.

Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.