Базофілія — Вікіпедія

Базофі́лія (грець. βάσις — основа і φιλία — дружба, любов, схильність) — професійний термін, що використовується в гістології. Описує здатність структурних елементів клітин і тканин фарбуватися основними (лужними) барвниками на гістологічних препаратах під світловим мікроскопом.

Найчастіше використовують гематоксилін, який фарбує базофільні структури у синьо-фіолетовий колір, кармін в світло-червоний, сафранін у темно-червоний, азур у синій.

Базофільними структурами в клітинах є нуклеїнові кислоти і рибосоми, ядро клітини, гранули базофільних гранулоцитів.

Високий вміст базофільних структур свідчить про інтенсивний білковий синтез. Базофілія властива тканинам, які перебувають в стані активного росту, пухлинним тканинам.

• Ацидофілія
• Фарбування гематоксиліном і еозином
• Базофільні гранулоцити

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.